Наводимо цитату з розповіді танкіста з позивним «Алмаз». Він — командир танкової роти 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Офіцер згадує свій перший бій: страх, FPV-дрони над головою, танк глохне, туман, незрозуміло, куди рухатися серед зруйнованих сіл під Роботиним. «На карті це одне, а коли в Роботине заїхали, то там жодного дому не було вцілілого, все було знищене по сам фундамент, і зорієнтуватися було дуже важко. Ще плюс до цього був сильний туман, і ми їдемо та розуміємо, що зв'язку з нами немає, ми десь заблукали. І я кажу командиру танку: «давай щось робити, Директор». А Директор каже, «я не знаю, що робити, де їхати, незрозуміло, туман навколо», — розповідає Алмаз.«Cтрашно так, що вже серце колотиться. І Директор недовго думає і каже: «я зараз вийду, спитаю». І відкриває люк, вилазить із танка, нормальний такий хлопець, підходить до піхотинців, які за нами їхали, і каже: «а де ми є?». А ті хлопці відповідають: «ми не знаємо, ми за вами їхали».
У ефірі телеканалу «Суспільне» про роботу з військовими та їхніми родинами розповіла Яна Колпакчі — заступниця командира механізованої роти з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.Пані Яна наголосила, що у більшості випадків саме фахівець має зробити перший крок. Армія й суспільство є доволі консервативними, і багатьом важко визнати потребу в допомозі. Тому психологічна підтримка — це постійна присутність поруч. Заступник командира має бути на виду, спілкуватися, ставати опорою колективу й помічати найменші зміни в настрої та поведінці бійців.До пані Яни звертаються з дуже різними питаннями. Часто це не лише бойова втома чи порушення сну, а й побутові, сімейні та «бюрократичні» труднощі, де потрібні підтримка і пояснення.Окрема тема — зв’язок із родинами. Офіцерка підтримує контакт із дружинами та матерями військових, особливо під час виходів на позиції.Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
Сьогодні — Тетянин день. В 23-й окремій механізованій бригаді 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ служить Тетяна Волинцева — старша медична сестра евакуаційного відділення, яка щодня рятує людські життя. Показуємо цитати з її великого інтерв’ю.«На початку повномасштабного вторгнення я була в Німеччині й там працювала медиком. Я повернулася, бо я медик і мама військового. І не могла бути осторонь, коли моя країна в небезпеці», — ділиться споминами медична сестра.Тетяна констатує, що найбільше її надихнули сюжети по німецькому телебаченню про «повномасштабку». Вона неодноразово після перегляду питала себе: чи витримає дощ, сніг, вітер, багнюку, життя в підвалах або лісі? «Так, зможу», — вирішила вона й поїхала з однією думкою: «хочу бути на евакуації».Після повернення до України Тетяна пішла до ТЦК. Там сказали: потрібні медики, формується 23 ОМБр. «Піду», — відповіла вона без вагань. Вітаємо всіх Тетян і дякуємо нашим медикам. Ви — сила, що рятує!Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
До вашої уваги — декілька цитат Кіри, командира взводу спостереження розвідувальної роти 23-ї окремій механізованій бригади 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Офіцерка розповідає, як у 22 роки залишила роботу бармена й навчання та добровільно підписала контракт, щоб захищати Україну. «Коли я пішла вчитися на офіцера, мені казали: «дівчинка, що ти тут робиш? Давай, додому», — пригадує вона.Кіра описує свої карколомні поїздки Часовим Яром під обстрілом — так вона «святкувала» 8 березня. «Прилетів КАБ і зніс пів-вулиці». Потім розвідниця мала цієї вулицею їхати. Дерева падали, снаряди вибухали за 10-15 метрів. «Хлопці мені вже потім казали: «ми думали, ти не виживеш». Тому що тоді я просто поїхала в саме пекло. Але, дякуючи Богу, я виїхала, все було нормально», — підсумовує бійчиня.Так, простими словами, Кіра змальовує реалії війни та опір її життєвому вибору. І показує на власному прикладі, що складнощі можливо витримати і йти до Перемоги.Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
Воїни механізованого батальйону 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ урочисто склали військову присягу на вірність українському народові. Це мить, коли людина робить свідомий вибір — стати до строю й взяти на себе відповідальність за країну та побратимів поруч. Зі словами підтримки до бійців звернувся заступник командира механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу Юрій Рашевський. Він наголосив: «Сьогодні у нас урочистий день, адже ви стаєте до лав Збройних Сил України. Я вам дуже вдячний за те, що ви не побоялись та прийшли. Тепер ви допомагатимете таким самим, як і ви, хлопцям, які перебувають на позиціях і не дають ворогу просуватись далі».Віталій Міцевський, помічник капелана 23 ОМБр, підкреслив у своїй промові необхідність єдності і взаємопідтримки.Вітаємо наших воїнів із Присягою. Бажаємо міцності духу, витримки та удачі в боях. Нехай спільна справа оборони України завершиться нашою Перемогою. Разом — вистоїмо!Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
⚡️⚡️Уражено Сизранський НПЗ та низку інших об'єктів російських окупантів⚡️В рамках зниження воєнно-економічного потенціалу російського агресора у ніч на 28 грудня підрозділи Сил оборони України уразили нафтопереробний завод “Сизранський” у Самарській області рф. 🔥Зафіксовано влучання ударних БпЛА по території заводу з подальшою пожежею. Щорічний об’єм переробки цього підприємства складає від 7 до 8,9 млн. тонн нафти. Слід зауважити, що нафтопереробний завод “Сизранський” є частиною енергетичного тилу рф та задіяний у забезпеченні збройних сил агресора.Ступінь завданих збитків уточнюється.⚡️Окрім цього, Сили оборони України успішно уразили місце зберігання та обслуговування безекіпажних катерів в районі Чорноморського (тимчасово окупована територія українського Криму), ремонтний підрозділ зі складу 1435 мотострілецького полку поблизу населеного пункту Антрацит (ТОТ Луганської області), понтонну переправу неподалік Ніконорівки та склад зберігання БпЛА типу “Шахед” в МакіївціДжерело: СтратКом ЗСУ.
Молодший сержант Валерій Андрєєв, механік-водій евакуаційної машини 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, вивозить поранених з-під вогню тоді, коли кожна секунда може коштувати життя.Війна застала його під Києвом – працював на екскаваторі й копав окопи для тероборони, двічі виходив з-під обстрілів просто на тракторі. Потім повернувся додому й пішов добровольцем до війська: спочатку служба у 54-й бригаді, далі – 23-тя, фронт на Запоріжжі.Найважчий виїзд Валерія – під Оріховим. Під обстрілом вантажать одинадцять поранених. Починається щільний мінометний вогонь, міна падає за кілька метрів від машини. Правий борт розбитий, сам водій отримує контузію та уламкові поранення, але рух не зупиняє – довозить людей до точки евакуації.Лікарі наполягали на лікуванні, та він відмовився: «Машину не кинеш, та й механік-водій один». Каже, що в нього «стара закалка», а війна не питає, молодий ти чи старий – людей треба рятувати й Батьківщину захищати.Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
Воїни 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ з нагоди Дня Сухопутних військ відзначені за відвагу, стійкість та відданість справі захисту України. 27 військовослужбовців бригади отримали державні нагороди, відзнаки Міністерства оборони, Головнокомандувача ЗСУ та командира військової частини.Захисники бригади відзначені:• орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів – 5 військовослужбовців;• орденом «Данила Галицького» – 1;• медаллю «Захиснику Вітчизни» – 2;• заохочувальною відзнакою МОУ – нагрудним знаком «За зразкову службу» – 1;• медаллю «Хрест доблесті» – 1;• медаллю «Хрест пошани» – 1;• медаллю «Золотий тризуб» – 1;• медаллю «Захиснику України» – 6;• медаллю «Хрест Сухопутних військ» – 1;• почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» – 1;• відзнаками командира військової частини – 7 військовослужбовців.Окремі воїни отримали чергові офіцерські звання за зразкове виконання обов’язків та високий рівень професійної майстерності.Instagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
Позивний «Малиш» носить снайпер 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. В цивільному житті він працював машиністом підземних установок на шахті. Спершу планував служити разом із батьком у його підрозділі. Однак під час оформлення документів службовці ТЦК виявили його попередній досвід у війську й скерували до 23 ОМБр. Там він пройшов навчання в школі снайперів.«Професія снайпера передбачає не лише точний постріл», — стверджує Малиш. Це про вміння замаскувати себе так, щоб ворог ніколи не здогадався, де ти. Маскування — ключ до виживання, а кожен вихід на позицію починається з розвідки місцевості, вибору точки, підготовки укриття. Усе в сукупності має врятувати життя.Малиш згадує свій найтяжчий вихід, коли група з шести людей потрапила в оточення. Ворожа техніка пройшла буквально за три метри від нього, десант висадився поряд, і почався бій. Він втратив напарника, отримав поранення, але, виконуючи вказівки командування, зумів дістатися до своїхInstagram | YouTube | Facebook | X | TikTok
TGLIST.COM.UA
