Знайомимо із офіцером із позивним Славян, який служить у 23-й окремій механізованій бригаді 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Він розповідає про взяття відповідальності, багатодітну родину і шлях від цивільного життя до служби у війську.До повномасштабної війни він жив у Дніпрі, разом із дружиною розвивав сімейний бізнес і виховував чотирьох дітей. Після мобілізації Славян обійняв офіцерську посаду, бо свого часу закінчив військову кафедру. Каже: перші дні були непростими — усе нове, інші умови, інша відповідальність. Але поступово приходить розуміння і впевненість у своїх діях.Сьогодні він навчає новоприбулих військових і сам продовжує вчитися разом із ними. Принцип офіцера простий: ставитися до людей по-людськи — тоді є взаємна повага і результат.Рідний Дніпро регулярно під обстрілами, «шахед» прилетів за сто метрів від рідного дому. Тож війна для Славяна — це ще й переживання за рідних, які на родинній раді відмовилися виїжджати з міста. Але старший лейтенант тримається.