Останніми днями всі тільки й говорять про відкритий лист Зеленського Путіну

Не буду розбирати його політичний сенс — про це вже багато сказали люди, розумніші за мене. Але я помітила цікаву культурологічну паралель між цим листом і картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану»

Не знаю, чи продумувала команда Зеленського таку відсилку навмисно (тоді знімаю перед ними шляпу), чи це випадковий збіг (так навіть цікавіше). Але для мене ці сюжети перегукуються на рівні культурного архетипу

Лист запорожців — це по суті мем свого часу по типу «руського корабля»

Він показує характерну рису українського культурного типажа — реагувати з гумором на небезпеку та загрози

Класичний сценарій виглядає так: сильний погрожує, слабший лякається, сильний підтверджує свою владу

Українці раз за разом ламають цю історію: сильний погрожує, у відповідь отримує тисячу й один мем, банку з огірками, насіння в кишеню, відомий напрямок руху для військового корабля або відкритий лист, сильний злиться і втрачає авторитет в очах спостерігачів

Тобто це реакція, де шлють нахуй сильного з його претензіями відмовляються визнавати моральну перевагу того, хто погрожує — і цей відкритий лист робить те саме

Звісно, я не стверджую, що це була пряма відсилка

І не знаю, чи думав про таку паралель сам Зеленський

Але культурно ці дві історії перегукуються, і це мене зачепило