«Нічна ротація»Усе почалося близько опівночі. Місяць ледь пробивався крізь затягнуті хмари, і західна частина Курахового зачаїлася в темряві. Підрозділ мав змінити хлопців, які тримали рубіж біля Курахівської ТЕС - ротація, як завжди, без зайвого галасу, без машин, тільки ноги і тиша.Спішилися ще за півтора кілометра від межі забудови. Командир не ризикував - дрони літали всю ніч, чути було, як тонко гудуть пропелери десь над містом, зависаючи, шукають рух, тепло, світло. Кожен крок у темряві віддавався в грудях, ніби сам пульс глушив тишу.Йшли в колоні по одному. Вузькими дворами, через розбиті паркани, городи, проломи в стінах. Місцями забудова випалена, місцями - ще дихає: якісь собаки гавкали десь далеко, десь тремтіло світло у вибитому вікні. Люди там чи духи війни - ніхто не знав.Зв'язковий показував маршрут - знав ці квартали з минулого виходу. Іноді зупинялися, прислухалися. У небі миготів тьмяний вогник - здернули в укриття. Чекали. Пронесло.До ТЕС дісталися о третій ночі. Зміна пройшла швидко, короткі рукостискання, обмін відомостями пошепки: де вчора били, де сидять, де підозра на квадрокоптери. Зміна, що йде, розчинилася в темряві так само, як і та, що прийшла.На сході сіріло. День обіцяв бути важким.