«ЖАЛЬ, ЧТО ТЫ ТАКАЯ МАЛЕНЬКАЯ»: ІСТОРІЯ БЕРДЯНКИ, ЯКА ВТЕКЛА З ОКУПАЦІЇ, ПРАЦЮВАЛА ШЕФ-КУХАРКОЮ В КИЄВІ І ЗНАЙШЛА НОВЕ ЖИТТЯ В ПОЛЬЩІЗ редакцією «Бердянськ 24» своєю анонімною історією поділилась Аліна (імʼя змінено з метою безпеки), яка розповіла про огидні погляди росіян, шлях з окупації та переїзд за кордонАліні було 14, коли вона залишала Бердянськ. У місті вже ходили російські військові і вона боялась навіть виходити на вулицю. Якось вона гуляла вулцею зі своїм маленьким братом, а повз проходили російські солдати. Один із них, дивлячись на неї, сказав: «Жаль, что ты такая маленькая, я бы тебе…». Дівчина згадує цю ситуацію з відразою та огидою. Навіть коли вони виїжджали з міста, було страшно. Вона пам’ятає ці погляди на дівчат. Весь шлях пройшов у напрузі, на блокпості довелось стояти цілу ніч, щоб проїхати далі.Коли дістались до Запоріжжя, ніби впав камінь з душі, але вже першої ж ночі там був обстріл. Житло знайти було дуже важко і перший час вони жили в подобових квартирах, переїжджаючи з місця на місце.«Всі півтора роки, які я там прожила, вночі я прокидалась від звуків обстрілів і думала вже: якщо доля, то хай так буде». Але були й світлі моменти. Аліна пішла працювати в заклад помічником кухаря і полюбила це місце всією душею.«Я досі закохана у той заклад», – каже дівчина. У грудні 2023 року родина вирішила переїхати до Києва. Для Аліни це був новий виклик – без роботи, без друзів, у новому місті.«Мені було дуже складно морально. Звикнути до нового місця й дорослим тяжко, а я була підлітком. На той момент я вже рік як закінчила 9 клас, та не мала бажання десь навчатися». Щоб відчути себе потрібною, вона знову пішла працювати. Змінила кілька закладів.«Навіть у 16 років встигла побути шеф-кухарем у закладі в центрі Києва, але це все одно не було моїм. Саме після цього я зрозуміла, що бути кухарем – не моє». Були й дивні ситуації. Одного разу, шукаючи роботу, вона натрапила на масажний салон.«Мені пропонували піти адміністратором у масажний салон, але потім на співбесіді розповіли, що той салон орієнтований на масаж 18+». Зміни, адаптація, втома – все це сильно вдарило по психіці. Аліна звернулась до психолога.«Це нанесло дуже велику шкоду моєму психологічному здоровʼю. Але я ходила до психолога, з яким дуже рада познайомитись. Коли я виходила з нашого останнього сеансу, я згадала, якою я до неї прийшла. А виходячи, я посміхалась та була рада своєму існуванню». У той самий час вона почала спілкуватися зі старим знайомим із Казахстану, а потім, через нього, познайомилась зі своїм нинішнім хлопцем.Тепер Аліна живе з ним у Польщі.«Я дуже сумую за моїм Бердянськом. Сподіваюсь, я ще повернусь туди та знову побачу рідні землі й рідних людей».