Три роки болю. Три роки незламності. Три роки війни…24 лютого 2022 року наша країна прокинулася від вибухів. Від страху, що стискав груди. Від сліз, які обпалювали щоки. Ворог хотів, щоб ми злякалися, щоб впали на коліна. Але ми не зламалися. Ми встали на захист свого дому.Ці три роки стали випробуванням для кожного з нас. Ми втрачали рідних, проводжали найдорожчих у вічність, стискали зуби від болю, дивлячись на руїни своїх міст. Ми ховали дітей, які не встигли вирости, і матерів, які так і не дочекалися своїх синів з війни. Ми тримали руки поранених, шепочучи: «Тримайся…», навіть коли надія згасала.Але ми продовжуємо стояти. Попри біль, попри втому, попри все. Бо Україна — це більше, ніж просто країна. Це наш дім, який ми не віддамо. Це могили наших предків, які боролися за цю землю. Це наші діти, які мають жити під мирним небом.Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за нашу свободу. Їхні імена назавжди вписані в історію. Ми обіцяємо їм: їхня жертва не буде марною.Ми боремося не тільки зброєю, а й нашою вірою, нашою єдністю. Ми сильні, бо разом. Ми незламні, бо любимо свою землю. Ми переможемо, бо іншого шляху просто немає.Україна вистоїть. Україна переможе.Вічна пам’ять полеглим. Честь і слава живим.Слава Україні! 🇺🇦