Коли Україна підписала Будапештський меморандум, сильні країни світу гарантували безпеку. Коли у 2014-му окупували наші території – вони промовчали. Коли агресор почав повномасштабну війну, Україна просила підтримки у цивілізованого світу. Ми захищаємося – і тепер кажуть, що ми «не хочемо миру». Де логіка? Захист – це не вибір, це право на життя.Україна жодного разу ні на кого не нападала і не розпочинала війн. Але коли ворог прийшов на нашу землю, десятки тисяч українців відмовилися від своїх мрій, повсякденного життя і стали на захист країни. Вони не обирали війну – вони обрали Україну.Класична тактика агресора – звинувачувати жертву у власному злочині. Це повторюваний прийом в історії, коли нападник намагається перекласти відповідальність на жертву.Але правда на нашому боці. Україна завжди прагнула миру – і найбільше у світі хоче справедливого миру. Миру, де зло покаране, а право на життя і свободу захищене.Слава Збройним Силам України! Вони борються не лише за нашу державу – вони борються за майбутнє, у якому правда перемагає брехню, а справедливість – безкарність.З 1994 року Україна дотримувалася своїх зобов’язань, але її безпека була проігнорована. Це один із найбільших провалів міжнародних гарантій. Сьогодні Україна бореться не лише за своє існування та свободу, а й за право не залежати від пустих паперових обіцянок.