якби люди придивилася до птахів, можливо, ми б навчилися бути вільними 🕊 книга: Арістотель і Данте розкривають таємниці Всесвіту 🐬автор: Бенджамін Аліре Саенсвидавництво: артбукскількість сторінок: 293час читання: 09.06 – 11.06жанр: #young_adult #квір_у_книжкаханотація:Данте вміє плавати, Арі — ні. Данте впевнений у собі, уміє висловлювати власні думки й не боїться цього робити. Арі важко добирати слова, а ще його роздирає невпевненість у собі. Данте багато думає про поезію і живопис. Арі багато думає про старшого брата, який сидить. Здавалося б, Данте з його унікальним баченням цього світу — останній серед тих, хто міг би пробити стіну, яку вимурував довкола себе Арі.Проте їхні стежки випадково перетинаються, а потім і переплітаються. Хлопці разом читають, міркують уголос, мріють, сміються. Вчать один одного нових слів і починають переосмислювати буття. А ще разом вони з’ясовують, що всесвіт — величезна й складна штука. 📖 розкриваються теми:• пошук власної ідентичності• дорослішання• вплив сімейних таємниць і травм• самотність та підліткова ізоляція• цінність дружби• складність вираження почуттів словами📌 content warnings або по-нашому тригери:• гомофобія та фізичне насильство• дтп• психологічні травми• вживання психоактивних речовин• війна🌊 мої враження: я щойно закінчила аналізувати цю книгу й зрозуміла, що моє враження від неї трохи змінилося.це той випадок, коли мені більше сподобався розвиток стосунків між Арі та його батьками, ніж між Арі й Данте. я не до кінця повірила в романтичну лінію хлопців. кажуть, що протилежності притягуються, але тут вони здалися мені надто різними. крім того, момент, коли на орієнтацію Арі фактично вказують його батьки, а не він сам поступово доходить до цього усвідомлення, трохи зіпсував для мене розвиток їхніх стосунків.водночас мені було дуже приємно читати про них уже тоді, коли вони стали парою й були щасливими. та й самі персонажі мені справді сподобалися.🌪 Арі – хлопець, який звик тримати все в собі. він страждає через сімейне мовчання, гострий на язик і часто залишається сам на сам зі своїми переживаннями. мені було його шкода через все, що йому довелося пережити, хоча іноді постійне повернення до тих самих думок починало трохи втомлювати.«буває людиною керують не думки, а емоції. мене ж вони захлеснули» я завжди кажу собі, що кожна людина приходить у наше життя з певною метою. у цій книзі ця думка показана особливо добре. після появи Данте життя Арі змінилося кардинально – він ніби почав виходити зі своєї мушлі.🦥 Данте – повна протилежність Арі. він легко говорить про свої почуття, чутливий, любить мистецтво, поезію та читання. мені сподобалася його обізнаність у багатьох темах і те, наскільки він сприймає світ.«щастя в простих речах» хлопці справді врятували одне одного. книга без прикрас показує, як важко підліткам адаптуватися до різких змін. коли Данте змушений на рік переїхати з батьками до іншого міста, це стає стресом для обох.«з одного боку, ми ще ніколи не були такими близькими. з іншого – ми ще ніколи не були такими далекими». окремо хочеться згадати батьків Арі та Данте. це одні з найкращих дорослих персонажів, про яких я читала.особливо мене зачепив батько Арі – ветеран війни з ПТСР. було боляче читати про його досвід служби, а деякі моменти навіть довели мене до сліз. його зв'язок із Арі прописаний дуже тепло й щиро. і також це відіграло важливу роль у сюжеті.«війна щось із нами зробила» загалом це історія про дружбу, яка поступово переростає в кохання, хоча саме в романтичну частину мені було повірити трохи складно. водночас книга наповнена роздумами про самотність, сім'ю, дорослішання та пошук себе. і хоча таких роздумів тут багато, текст зовсім не здається перевантаженим – навпаки, його було цікаво читати до останньої сторінки.ця книга ще раз довела мені: розмовляйте. розмовами можна досягти багато чого. а коли всі мовчать, рано чи пізно це завдає болю кожном.а ще, я виписала дуже багато цитат, тож чекайте на окремий пост із ними 🤭Оцінка: 4/5 ⭐️#відгук #арістотельіданте #цитати