До речі, вчора пропустив річницю перенесення столиці з Харкова до Києва. З того, що я встиг зрозуміти з обговорення історії міста поза його межами, жоден дисклеймер про те, що я не вважаю цей період і статус столичності як явища, бодай в якійсь достатній мірі позитивним - не врятує мене від ризику праведного гніву і звинувачень в перебільшеному локальному патріотизмі. Коментарі під відео на моєму старому каналі це підтвердили, але не думаю, що це привід відкинути обговорення для людей, хто не міркує заголовками. Тим паче це лише спосіб поміркувати як місто взагалі стає столицею.Канів столичний і чому Вашинґтон не голосуєЗгідно з такою ідеєю столиця має виконувати суто адміністративну роль. Тобто урядовий квартал, логістичний центр і критична інфраструктура для забезпечення життєдіяльності міста. Що також позитивно сприятиме децентралізації, адже вплив «столичності» на політичну реальність сильно мінімізується, коли його мешканців недостатньо щоб істотно відбиватися. Окрім функціонального критерію, Канів також відповідав ідеологічному. Україномовне місто та духовний центр, оскільки тут похований Тарас Шевченко. До того ж Друга світова війна ще не повирувала, та з моста близь міста не відкривається вид на знищену посеред річки залізницю, що веде в нікуди.Канів як столиця не відбувся, але схожий прецедент відбувся за океаном. У США, по традиції, окрема історія, окремий правовий статус та часткова відданість вищезгаданому принципу вибору столиці. Адже (далі небезпечне поєднання слів) першою столицею все ж таки був Нью-Йорк. Саме звідти, з балкона місцевої ратуші відбулася перша інавгурація Джорджа Вашинґтона. За злою іронією, найбільше місто країни було на межі банкрутства після війни за незалежність.Національну столицю пропонували розмістити в одному з містечок Пенсильванії (але не у Філадельфії), тим самим ушанувавши її революційний запал і загальний внесок до молодої держави. Ця ідея одразу загрузла в суперечках. Рабовласницькі штати були занепокоєні тим, що оточена аболіціоністами столиця поховає всі надії на децентралізацію або інші обіцяні та одночасно широко тлумачені ідеали революції, та що явно відчувалось важливіше - їхню сталу економічну модель.Цьому також сприяв заколот у Пенсильванії, який наводив на думки, що в питаннях державної безпеки покладатися на окремий штат не варто. Конституція дозволяла створення спеціального округу для розміщення уряду за згодою штатів, але не вказувала його місце. У 1790 році Медісон, Гамільтон і Джефферсон досягли компромісу пообіцявши перенести столицю на незабудований клаптик землі південніше за раніше запропоновані варіанти. Таким чином економічний план Гамільтона здобув голоси півдня, а федеральний уряд, своєю чергою, виплатить борги штатів. Конгрес прийняв закон, що затвердив розміщення столиці на річці Потомак, а Джордж Вашингтон обрав точне місце, в оточенні рабовласницькими штатами Вірджинія та Меріленд. Звісно це було не тільки про географію, до 1862 року, рабство було цілком правомірним на території округу.Як і (майже) будь-яку контрінтуїтивну американську внутрішньополітичну особливість котра тягнеться століттями – її неможливо реформувати. Майже. З 1961 року, після поправки в конституцію, мешканці округу здобули право голосувати на виборах президента отримавши трьох представників у колегії виборщиків. Але округ досі не має повноцінного представництва в Конгресі. Його мешканці не обирають сенаторів і мають лише одного делегата в Палаті представників, який може брати участь у засіданнях, але не має права голосувати.