Статистика telegram channel - @booksworldpersyk

Бо суспільство, Лайло, не має жодних шансів на успіх, якщо жінки у ньому неосвічені. Жодних шансів. Як описати цю книгу? Які враження вам про неї написати?Настільки вразила, що хотів, щоб вона якскоріше завершилась, просто щоб у героїнь все було НОРМАЛЬНО? (ну тому що очевидно, в декораціях цієї книги ЧУДОВО і ІДЕАЛЬНО у жінок бути попросту не може..).Настільки жахлива, що аж прекрасна?Мене так проривало на сльози останні 100 сторінок, що аж набухли сторінки?Я думаю, ви зрозуміли. Халед Госсейні подарував нам «Ловця повітряних зміїв», яка в 2023 році змусила мене дуже довго дивитись в стінку, і от тоді я вирішив, що нічого щемкіше, драматичніше, навіть добрішого я ніколи більше не прочитаю.Але от зі мною трапляється «Тисяча осяйних сонць» і з самого початку зрозуміло, що це буде набагато, НАБАГАТО, набагато страшніше.Книга розповідає нам про все той самий Афганістан, який розривають постійні війни, зміни влади, законів. Маємо двох героїнь, дві кардинально різні історії, які якимось чином повʼязані між собою.Маріям — гарамі (це образливе слово для позашлюбної дитини), вона виховується матірʼю і кожен четвер зустрічається зі своїм батьком, у якого декілька дружин і купа дітей.Через обставини в пʼятнадцятирічному віці Маріям видають заміж. Видають заміж. За чоловіка набагато старше. До якого вона переїджає… і стає.. типу.. його… власністю… Це пиздець. Лайла виховується в сімʼї вчителя, який з самого дитинства втокмачує їй про важливість освіти. Ми знайомимось з її родиною і Таріком — хлопець, який буквально постраждав від війни і не має ноги.Розумієте контраст?Чоловік Маріям, який змушує її носити бурку і ходити лише з ним, і Лайла, яка спокійно спілкується з сусіднім хлопчаком.Ця книга болить ще тому що, ти розумієш, що мільйон жінок стикаються з цією дискримінацією, мільйон жінок живуть в цій культурі, яка буквально каже: жінка має прислужувати.Вивчи це зараз і вивчи добре, моя доню: як стрілка компаса завжди вказує на північ, так і звинувачувальний палець чоловіка завжди вказує на жінку. Завжди.Запамʼятай це, Маріям. Судити про те, наскільки це чуттєвий текст можна по тому, як сильно в тебе розривалось серце від несправедливості.Мені хотілось вирвати сторінки, хотілось кричати, наскільки це жахливо і ЯК ЦЕ НЕ МАЄ БУТИ!Але в той же час він дає віру, віру в те, що обовʼязково вийде сонце. І в «Ловці», і тут — це неначе така маленька енциклопедія по країні, яка була розірвана війною. Навіть коли до влади приходять таліби, змучені люди виходять на вулиці святкувати ПРОСТО ЗАКІНЧЕННЯ ПОСТІЙНИХ РАКЕТ НАД ГОЛОВОЮ. І так, ця історія безмежно відгукується. Тож це більше ніж 5 ⭐️.Інакше й бути не може.#Peachвідгук

Дочитав книгу, про яку мало говорять. А дарма. Вона заслуговує книжкових клубів по ній, відео в тіктоках і безліч відгуків, де люди пишуть, що їм від неї погано як і мені. Збирачі ягід – це те, що я так люблю у книжках. Історична основа, сімейна хроніка, таємниця і майже відсутні події, які так можуть відволікати від того, про що хоче розповісти автор(-ка). 🫡 Давайте одразу: анонс цієї книги пройшов повз мене. Я не знав про що вона, допоки не натрапив на статтю Goodreads про книги, які найбільше читають у читацькому челенжі і вона була на одній із перших сходинок в розділі історичний фікшн. У відео, яке я знімав на YouTube я сказав, що не бачив чи буде вона українською, в той час як вона вже була на останніх днях передзамовлення у Vivat. І з моменту, як я ознайомився з анотацією, з декількома відгуками – це моє. А ще, багато хто з вас на Книжковій країні, та будь-де питав у мене улюблений жанр. І я ніколи, ніііколи не можу відповісти на це запитання. А тут якось само в голові виринуло: та це ж історичний фікшн! Це ж ідеально! Майже усі книги які мають певний історичний фон мені ДУЖЕ сподобались. ➡️ Так давайте ж з початку поговоримо про історичний фон Збирачів ягід. У нас 20 сторіччя. В центрі сюжету сім’я, яка походить з племені мікмаків. Це корінний народ, який живе на атлантичному узбережжі Канади (звідки родом авторка) та північно-східної частини США (це Мейн). Власне у Мейні і відбувається події книги. Оповідачем є Джо, наймолодший хлопець з сім’ї, яка на літо і початок осені приїджає для того щоб збирати ягоди на полях містера Елліса. Одного дня зникає молодша сестра Джо, наймолодша у сім’ї маленька Руті. І саме з того моменту хлопець ментально травмується, тому що постійно картає себе у її зникненні. Це частково вплине на його дорослішання і сприйняття себе як чоловіка.В той же час маємо ще один POV – дівчинка Норма, яка живе з батьками, які занадто нею опікуються, навіть не дозволяють вийти їй пограти у двір. До речі, Норма теж постійно себе картає, але за головний біль її матері, який виникає після розповідей дівчинки про сни, які їй сняться. Поля, якась жінка, хлопчик і люди, які кричать “Руті!”, “Руті!”. ✨І о боже мій, ЯКА. ЦЕ. КРАСИВА. КНИЖКА. Давно вже не клеїв таку кількість стікерів, але авторка класно володіє словом, особливо вразила ця цитатаТріщини, які я старанно продовбував у своєму житті та шлюбі, спричинили рукотворний землетрус. Він був настільки руйнівний, що зупинити його було неможливо. Так, читається це важко, але лише через те що ти зупиняєшся, щоб декілька разів перечитати, як красиво написані емоції персонажів. Як красиво авторка надає їм характеристики. І як я вже написав раніше – тут майже немає подій. Здається, ти одразу розумієш головну загадку, але тобі цікаво на власні очі переконатись чи це так. Це дуже помірне чтиво, яке дає більше насолодитись словом і задати питання: а як би вчинив я? А що б відчував я? Дві лінії йдуть майже в унісон, в момент, коли мені хотілось сказати: “та шось я не розумію, коли це, як це, щось тут нелогічно” – авторка одразу дає пояснення. Навіть ця лінійна хаотичність вона приваблює і не злить (як в інших книжках, бо інколи це прям дратує!). Ще мені дуже сподобалось, як багато в чому перегукуються ці дві лінії. Якщо перечитати історію пам’ятаючи розв’язку або перечитувати знаючи перебіг подій – можна здивуватись і побачити, як часто герої були близькі до розв’язки. Але тоді б не було цієї прекрасної книги! 🥹Ця книга заслуговує книжкові клуби. У мене є багато запитань, які я би хотів обговорити. Зараз, прочитавши цю книгу найкраще, що я можу зробити – це поставити себе на місце головних героїв. Подумати, як би вчиняв я? Чи керував би мною холодний розум, а не емоції? Чудова книга. Говоріть про неї більше! Купуйте її більше! Це топ. 5 ⭐️ / 5 ⭐️#Peachвідгук

«У ніч з 12 на 13 липня ураган наробив біди — пошкодив кілька приміщень підприємства. В одному повибивало вікна, в іншому велике дерево пробило дах і зірвало покриття. Затопило цехи, друкарські верстати, папір, частину накладу», — розповідає заступник директора друкарні «Тріада-Пак» Юрій Жувак.Попри складну ситуацію, працівники згуртувались і вже вночі вийшли на місце: розчищали завали, вичерпували воду, рятували книжки. За попередніми підрахунками, збитки складають не менше 6,5 млн грн.Завдяки чіткому плану дій та оперативному перемиканню на резервні склади в Києві та Луцьку, споживачі навіть не помітили змін — усі замовлення вирушали день у день 📦Команда «Ранку» працює без зупину, бо розуміє: кожна книжка чекає на свого читача.Друкарня вже відновила роботу. Частину обладнання замінили, окремі деталі доставили з Німеччини. Підключено додаткові потужності, аби встигнути все надрукувати вчасно.Видавництво «Ранок» тримає темп. І книжки продовжують свій шлях до тих, для кого вони створені 💛

Вони обидва помруть у кінціАдам Сільвера 2,5 ⭐️ / 5 ⭐️Ура, я не такий добрий, як виявляється!! Є одна з найгірших книг цього року! 📌Одразу хочу попередити: є ваша думка — є моя. Ітс окей, якщо ми не сходимось і так само ітс окей після мого відгуку піти і придбати цю книгу, можливо вам вона сподобається.Ну, з чого почати? З сюжету, певно. 2017 рік, в світі, в якому живуть головні героїні ти можеш отримати дзвінок від Вісників Смерті, які повідомлять, що ти помреш протягом 24 годин. Перше питання, кудись у повітря: звідки вони це знають? Як вони зʼявились? Що воно таке? Це питання у повітрі. Просто є такі Вісники Смерті. Матео і Руфус отримують свої дзвіночки і знаходять один одного у застосунку «Останній друг»І починають проживати свій останній день.Концепт світу, певно, прикольний. Якби він був трохи прописаний, знаєте. Та і тематика очевидна — живіть життя кожен день. Типу кожен день як востаннє.😡 Що прям бісило (найбільше з усієї книги) — автор дуже маніпулятивними методами намагається вивести на емоцію і цим прикрити оці сюжетні дірки. Я інколи ведусь на подібну історію, а тут це прям було… ну ти нічого не відчуваєш.Тому що, з самого початку, один з героїв — він неврівноважений. Камон. Він прям поганець. І навіть те що він поступово розкривається не робить його бусічкою і що я маю плакати над сценами, без яких ця книга, однозначно, обійшлась би. Матео і Руфус — ну ніякі. Їх вчинки передбачувані, діалоги також і лінії після першої сторінки вже були очевидними. До речі, ще деталька. Я дізнався про те що один з героїв носить окуляри десь на 190 сторінці. Просто як до речі. Я або неуважний читач або виправте мене і там все-таки на початку десь якось це сказалось. Любовна лінія.. я мовчу. Всьо, мовчу. 😡 Бісила кількість POVів. І повірте, я до кінця сподівався, що це якось відіграє у фіналі… але… ні.Це були просто пови людей, які зустрічаються героям, подекуди аж на 3 сторінки, щоби що? Ну ок, зате я дізнався, хто створив застосунок «Останній друг» і про дівчинку, яка хотіла стрибнути з будівлі, але побачила головних героїв і, блять, передумала і вирішила жити?????????? Автор в кінці дав схему як повʼязані між собою герої і ці люди, які просто виникали без причини, але питань залишилось більше. Нахуя?Але в цілому, я можу зрозуміти, чому ця історія популярна. Просто походу я #нітакусяУ мене всьо, я видихаю. #Peachвідгук

Пісня бризів. Діти книгиКатерина Пекур4 ⭐️ / 5 ⭐️Уявіть собі світ, в якому люди поділені на “чорних” і “білих”.. Оу.. Так це ж було вже.. 🫣Катерина Пекур створила до кінця продуманий і насичений світ і подарувала нам такий собі детектив, де ти до кінця не розумієш що відбувається, але тобі дуже цікаво🤔🌎 Давайте про світоустрій. Світ, в якому живе головна героїня - расистський. Тому що буквально поділений на аллонґа і хупара. Аллонґа - це білі, яких, звісно ж, поважають, вони можуть працювати всюди і в цілому правити світом. Хупара мають прислужувати білим, і як я зрозумів, не всі можуть працювати у тих ж лікарнях, в якій працює головна героїня.🙌 Головна героїня Санда - аллонґа з сім’ї відомого математика. Але ось цікаво. Сандра відрізняється від аллонґа тим, що має рудий колір волосся і не вміє рахувати. І по відношенню до неї теж простежується ось ця упередженість, як і до хупар. Одного дня в лікарню після нападу астми привозять чоловіка, який і не просто чоловік. Його охороняє Комітет спасіння нації і взагалі цей мужчіна має стати пріоритетом у лікарні. Чому? Хто він такий? Що влада оберігає?❗️Важливе сюжетне уточнення: Комітет спасіння нації, як і влада в цьому світі захищає своє населення від бризів (так їх зазвичай не називають, МОРОЧНИКИ). Колись у Двох братів, яким поклоняється весь Світ пішло щось не так і вийшли морочники, яких вигнали у гори і вони там живуть. І постійно ворогують з тими, що внизу. Десь на середині книги була там цитата, яка змусила мене повірити, що ситуація морочники/низинники дуже схожа на нашу з сосєдямі.У лікарні відбувається щось дивне і ми починаємо розплутувати клубок цього світу і дізнаватись що відбувається. Насправді кількість інформації про цей світ в книзі зашкалює. От буквально, майже на кожній другій сторінці є якийсь пропрацьований факт про цей світ, щось нове, чого ми ще не знали, і звісно ж, через це читається важче, бо ти хочеш усе поглинути і зрозуміти світ, ну хоча б, на 95% (спойлер: не вийде!). Ще було таке відчуття, наче авторка в цій книзі розповіла нам буквально усе і виникає логічне питання, що буде в наступних книгах. Але впевнений, що козирі ще є 👏❗️Коли писав тут про цікавий стиль авторки мені написали, що він простежується і в інших книжках письменниці. Катерина Пекур дуже часто використовує знаки оклику!Мені було важкувато через шкільну травму, коли вчителька укрліт змушувала нас читати тексти емоційно і я в своїй голові буквально читав так само. Тепер про мінус цієї книги особисто для мене. Поділимо її, умовно, на дві частини. Перша частина - це таке собі занурення у світ, ти читаєш і ти дивуєшся, як взагалі таке можна придумати, це яка має бути багатогранна фантазія. А в другій частині ти починаєш розуміти, що історія завернула кудись не туди і це перетворюється просто в детектив в дуже дивному сеттингу. І це, звісно, непогано, але очікуєш чогось прям ВАУВАХВАУДАЙТЕМЕНІДРУГУЧАСТИНУОДРАЗУТУТ! Ось цю умовну другу частину читати вже було нуднувато і я рахував сторінки, в той час як перша прям пролетіла!👌Загалом мені сподобалось. Це, однозначно, гідна антиутопія з класним і незвичним світом і цікаво, що буде в наступних частинах!#Peachвідгук

Вчора дочитав останні 25 сторінок, які залишив до фестивалю. І вражений 🤌Однозначно продовжуватиму трилогію, ось за місяць хочу 2 інші книги прочитати і розумію феномен цього фентезі! 1️⃣ Як так вдається писати, що ти за 20 сторінок вже в історії? Ось тут відчувається, що авторка хоче розповісти історію. Через вигадану складову нагадати (розповісти) про події, про які треба памʼятати (знати). Ця фентезійна складова не складна для розуміння. Тут немає нічого складного!2️⃣Фентезійна складова наче і не складна, але тут і багато всього, до чого Кван поступово і дуже НІЖНО розповість про це. Тут тобі і шамани, Боги, Пантеон богів. Мені зайшло. 3️⃣ Тематика, яка відрізняє цю книгу від інших.Це війна. Це наслідки війни. Українцям це буде відгукуватись по-особливому. Початок війни, думки «а що далі, а як далі?», емпатія до своїх же громадян, які постраждали і звісно ж ненависть до ворога.І виправдання ненависті до цього ворога. У фінальній сцені Кітая з Жинь відчував усі емоції Жинь. Я бажаю смерті усім, так. Мені не шкода.Обовʼязково продовжуватиму! Я так боявся, а виявилось уся біль буде далі!!! 🎉#Peachвідгук

СоловейКрістін Генна5 ⭐️ / 5 ⭐️ (як інакше?)📌 Не очікуйте зараз від мене якийсь змістовний відгук, тому що мені дуже важко. Насправді. Мені дуже важко оцінювати цю книгу з точки зору сюжетно — тому що це не про сюжет. Це про історію. 🫣 З початку мені було ДУЖЕ важко, я навіть збирався закинути книгу, адже військова тематика у книжках мене триґерить, особливо коли вона настільки деталізована і настільки.. правдива. 🫢❓ Книга розповідає про Францію у Другій світовій війні. І двох сестер. Різних. Проте все ж дуже схожих. І «Соловей» — це не лише про двох сестер, це і про МІЛЬЙОН поламаних доль. Мільйон зламаних душ. Мільйон нездійснених мрій. Мільйон втрачених життів. «Соловей» — це історія, яка повторюється.❗️Крістін Генна — це та авторка, яка розповість мені про сильних жінок. Я це зрозумів з «Чотири вітри» і я це розумію зараз. Це будуть дійсно сильні персонажки, від дій яких аж перехоплює подих. Вона розповість мені про події, про які я не знав, або забув. Вона розповість мені про місцевість, про яку я ніколи не чув. Вона розчулить мене. Ну, її проза для мене це 100% влучання. 💔 Однозначно рекомендую. Хоч це і біль, проте почитайте. (це напевно НАЙВАЖЧА для мене книга за усе моє життя).#Peachвідгук

Те що видно звідсиМаріана Лекі5⭐️ / 5⭐️👉 Прекрасна книга, яка читається наче поезія. Вона несподівано для мене увірвалась в мій топ прочитаного за це рік. Бо це була дуже затишна, тривожна і зворушлива подорож. Кожен герой, кожен мешканець Вестервальду за всього лиш 300 сторіночок став мені майже як рідний. Вони такі класні! 🥹Сюжет з анотації здався дивним: жінці сниться окапі, що в німецькій культурі знаменує смерть з найближчого оточення. Дуже скору смерть. І як ви можете зрозуміти — це книга про смерть. 😵Про те що люди бояться її, бояться, ЩО ЧОГОСЬ НЕ ЗРОБЛЯТЬ АБО НЕ СКАЖУТЬ. Мені дуже сподобалось як авторка грала з цієї темою, як не боялась озвучувати, що смерть-то все одно настане.🥰 В той же час це життєствердна історія, яка каже: «не відкладай. Не відкладай!!! Зроби!!! Прямо зараз!!!». Не відкладай зізнатись у любові, не відкладай сказати те що давно хотів.🤌 Як це написано - це щось. Господи, це так красиво, мені так не хотілось відпускати цю історію, як мінімум через стиль як це зроблено. Дуже правильно підібрані часові лінії, я зовсім не плутався, ця подорож між роками була прекрасною.Ну і кінцівка 💔Ну я очікував, що історія про любов, смерть и життя буде такою!Рекомендую 💚#Peachвідгук