Статистика telegram каналу - @booksmagical
2024-07-14
BookМагія
Кількість підписників:
837
Фото:
317
Відео:
6
Посилання:
342
Категорія:
Книги
Опис:
📚 Відгуки і враження про книжки та літературу, книжкові новинки від видавців, акції та знижки. 🎬 Найочікуваніші екранізації, враження про перегляди фільмів і серіалів. 🥇 Відомі бестселери та забуті книжкові шедеври.
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Поки що змін не зафіксовано
Історія змін назви
Поки що змін не зафіксовано
Історія зміни типу аккаунта
Поки що змін не зафіксовано
Історія зміни статуса
Офіційно не підтверджена
2024-07-14
Стіна канала BookМагія - @booksmagical
#прочитане
А.В.Ґейґер "Підпишись на мене знову"
Видавництво Ранок
Взявши до рук цю книжку я не відразу змогла ідентифікувати до якого жанру можна віднести цей текст, з початку все починалось як звичайний Young Adult, але чим далі, тим більше було схоже на психологічний трилер. "Підпишись на мене знову" — розповідає про світ сучасних соціальних медіа, досліджуючи темну сторону слави, фанатської одержимості та онлайн-ідентичності. Авторка вміло поєднує детективні елементи з питаннями психологічного здоров’я, створюючи напругу, що тримає в напрузі до останньої сторінки. І якщо говорити правду, то і далі… Бо як виявилось, це лише перша частина надзвичайно драматичної історії…
Коротко про сюжет - головна героїня Тесс, ізольована у своїй кімнаті, намагається сховатися від зовнішнього світу через агорафобію та психічний розлад, який саме намагається подолати. Єдиним її зв’язком із зовнішнім світом стає Twitter, де вона знайшла певну "безпечну зону", щоб відчути себе менш самотньою. Авторка майстерно показує, як легко загубитися в соціальних мережах і наскільки небезпечними можуть бути ці платформи для психічного здоров’я. Тесс починає спілкуватися з популярним співаком Еріком Торном, який ховається за анонімністю. Він розчарований своєю славою та постійним втручанням у його особисте життя, стає підозріливим щодо своїх фанатів, адже бачить у них лише загрозу. Незважаючи на це, між ним і Тесс розвивається своєрідна онлайн-дружба, яка перетворюється на щось більше, ніж просто обмін повідомленнями. Однак з кожною новою сторінкою відчувається, що за цією історією ховається щось значно серйозніше і небезпечніше. Це відчуття тривоги мені було дуже знайоме, коли віртуальні взаємодії починають загрожувати реальному життю.
Ґейґер вміло показує небезпеки інтернет-комунікації, підкреслюючи, як легко створювати фальшиві ідентичності онлайн та маніпулювати іншими через соціальні медіа. Книга порушує важливі питання про залежність від віртуального світу та реальні наслідки, до яких це може призвести. Гострі ситуації, пов’язані з обманом і переслідуванням, роблять сюжет напруженим і захопливим. Особливо коли маєш власний досвід травм від віртуальних маніпуляцій.
Книжка вдало порушує тему психічного здоров’я, після таких травм. Ґейґер показує, що за кожним акаунтом може ховатися людина з власними страхами, проблемами і труднощами. Адже в наш час ми часто забуваємо, що за екранами смартфонів — реальні люди. Читання цієї книжки нагадало мені, що ніколи не варто втрачати віру в те, що ситуація може змінитися на краще.
Загалом, "Підпишись на мене знову" — це напружена, драматична історія, яка досліджує сучасні теми онлайн-слави, кібербулінгу та інтернет-небезпек що можуть ховатися за екранами смартфонів. Книга спонукає задуматися про межі приватності в епоху цифрових технологій. Це попередження про те, наскільки вразливими ми можемо стати в мережі, але водночас — це історія про силу духу, необхідність знайти своє місце у світі та здатність перемогти свої страхи.
Фінал, книжки вражаючий і непередбачений, який однозначно вказав на продовження, яке я звісно вже прочитала, і про яке я розповім уже завтра…
Щиро Ваша #Клякса.
А.В.Ґейґер "Підпишись на мене знову"
Видавництво Ранок
Взявши до рук цю книжку я не відразу змогла ідентифікувати до якого жанру можна віднести цей текст, з початку все починалось як звичайний Young Adult, але чим далі, тим більше було схоже на психологічний трилер. "Підпишись на мене знову" — розповідає про світ сучасних соціальних медіа, досліджуючи темну сторону слави, фанатської одержимості та онлайн-ідентичності. Авторка вміло поєднує детективні елементи з питаннями психологічного здоров’я, створюючи напругу, що тримає в напрузі до останньої сторінки. І якщо говорити правду, то і далі… Бо як виявилось, це лише перша частина надзвичайно драматичної історії…
Коротко про сюжет - головна героїня Тесс, ізольована у своїй кімнаті, намагається сховатися від зовнішнього світу через агорафобію та психічний розлад, який саме намагається подолати. Єдиним її зв’язком із зовнішнім світом стає Twitter, де вона знайшла певну "безпечну зону", щоб відчути себе менш самотньою. Авторка майстерно показує, як легко загубитися в соціальних мережах і наскільки небезпечними можуть бути ці платформи для психічного здоров’я. Тесс починає спілкуватися з популярним співаком Еріком Торном, який ховається за анонімністю. Він розчарований своєю славою та постійним втручанням у його особисте життя, стає підозріливим щодо своїх фанатів, адже бачить у них лише загрозу. Незважаючи на це, між ним і Тесс розвивається своєрідна онлайн-дружба, яка перетворюється на щось більше, ніж просто обмін повідомленнями. Однак з кожною новою сторінкою відчувається, що за цією історією ховається щось значно серйозніше і небезпечніше. Це відчуття тривоги мені було дуже знайоме, коли віртуальні взаємодії починають загрожувати реальному життю.
Ґейґер вміло показує небезпеки інтернет-комунікації, підкреслюючи, як легко створювати фальшиві ідентичності онлайн та маніпулювати іншими через соціальні медіа. Книга порушує важливі питання про залежність від віртуального світу та реальні наслідки, до яких це може призвести. Гострі ситуації, пов’язані з обманом і переслідуванням, роблять сюжет напруженим і захопливим. Особливо коли маєш власний досвід травм від віртуальних маніпуляцій.
Книжка вдало порушує тему психічного здоров’я, після таких травм. Ґейґер показує, що за кожним акаунтом може ховатися людина з власними страхами, проблемами і труднощами. Адже в наш час ми часто забуваємо, що за екранами смартфонів — реальні люди. Читання цієї книжки нагадало мені, що ніколи не варто втрачати віру в те, що ситуація може змінитися на краще.
Загалом, "Підпишись на мене знову" — це напружена, драматична історія, яка досліджує сучасні теми онлайн-слави, кібербулінгу та інтернет-небезпек що можуть ховатися за екранами смартфонів. Книга спонукає задуматися про межі приватності в епоху цифрових технологій. Це попередження про те, наскільки вразливими ми можемо стати в мережі, але водночас — це історія про силу духу, необхідність знайти своє місце у світі та здатність перемогти свої страхи.
Фінал, книжки вражаючий і непередбачений, який однозначно вказав на продовження, яке я звісно вже прочитала, і про яке я розповім уже завтра…
Щиро Ваша #Клякса.
272
24-10-12 13:12
#Анонс
Польський Інститут у Києві, книгарня Сенс на Хрещатику, та Видавництво «Човен» запрошують на Зустріч з польським репортажистом Войцехом Тохманом
Войцех Тохман - польський письменник-документаліст та репортажист. Від 1990 року до 2004-го працював репортером Gazeta
Wyborcza. У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Донині працює в ньому як волонтер. Автор 9 репортажних книжок.
14 жовтня о 19:00 ми зустрінемось у книгарні Сенс та поговоримо про літературу і життя.
Модеруватиме зустріч Олена Шеремет - перекладачка сучасного польского художнього репортажу
Вхід за попередньою реєстрацією👇
Польський Інститут у Києві, книгарня Сенс на Хрещатику, та Видавництво «Човен» запрошують на Зустріч з польським репортажистом Войцехом Тохманом
Войцех Тохман - польський письменник-документаліст та репортажист. Від 1990 року до 2004-го працював репортером Gazeta
Wyborcza. У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Донині працює в ньому як волонтер. Автор 9 репортажних книжок.
14 жовтня о 19:00 ми зустрінемось у книгарні Сенс та поговоримо про літературу і життя.
Модеруватиме зустріч Олена Шеремет - перекладачка сучасного польского художнього репортажу
Вхід за попередньою реєстрацією👇
283
24-10-11 06:39
#news
Цьогоріч авторкою тексту Радіодиктанту національної єдності — 2024 стане письменниця Оксана Забужко. Читатиме Радіодиктант поет, нині військовий, Павло Вишебаба.
Вже всі пишуть, про те, що диктант цього року буде дуже складним, про те, що стиль Забужко незрозумілий, про великі речення і абзаци. Я розумію ці побоювання, але хіба це не виклик? Виклик, який надасть унікальну можливість пізнати нашу мову з іншого, невідомого для більшості боку.
Я ще не знаю, як у нас в університеті буду писати радіодиктант, в нас в цей час якраз проходять пари, але якщо в мене буде можливість обов’язково напишу…
Написання Радіодиктанту відбудеться 25 жовтня об 11:00.
#Клякса
Цьогоріч авторкою тексту Радіодиктанту національної єдності — 2024 стане письменниця Оксана Забужко. Читатиме Радіодиктант поет, нині військовий, Павло Вишебаба.
Вже всі пишуть, про те, що диктант цього року буде дуже складним, про те, що стиль Забужко незрозумілий, про великі речення і абзаци. Я розумію ці побоювання, але хіба це не виклик? Виклик, який надасть унікальну можливість пізнати нашу мову з іншого, невідомого для більшості боку.
Я ще не знаю, як у нас в університеті буду писати радіодиктант, в нас в цей час якраз проходять пари, але якщо в мене буде можливість обов’язково напишу…
Написання Радіодиктанту відбудеться 25 жовтня об 11:00.
#Клякса
242
24-10-09 10:52
#фестиваль
Вітаю «мій любий читачу…»
«Шалений» початок осені, з його різноманіттям книжкових фестивалів, форумів та івентів минув. Тому книжково-літературне життя столиці потроху завмирає… Видавці підраховують прибутки та збитки від фестивальних ярмарків, книгарні готуються до різдвяних акційних розпродажів, письменники та перекладачі засідають за творчість, щоб наступного книжкового сезону порадувати нас новинками.
Львівський книжковий форум як правило служить таким собі фіналом книжкового сезону в Україні. Через навчання, я не змогла бути присутньою у Львові в ці, традиційно, дощові дні. Тому за подіями слідкувала онлайн. Такий формат мені сподобався, як розповіли мені друзі, не завжди можна було встигнути на всі події офлайн, через віддаленість локацій. А знаючи себе, мені б на таких подіях навряд чи вдалося б встигнути зайняти пристойне місце.
Найцікавіші, на мою думку онлайн-івенти і зараз доступні в мережі, їхніми посиланнями я вирішила поділитись з тобою «мій любий читаче»:
- У мене мало часу: чому молодь змінює світ. Чи чути голоси молоді під час глобальних конфліктів і воєн? Розмова з лауреатом премій «Оскар» і «Пулітцер» Василісою Степаненко та ексміністеркою освіти України, генеральною директоркою фонду SavEd Анною Новосад.
https://www.youtube.com/watch?v=xdo9fJBUYM0
- Публічна розмова з Георгієм Господіновим та Остапом Сливинським. Презентація українського перекладу роману «Часосховище» лауреата Міжнародної Букерівської премії Георгія Господінова.
https://www.youtube.com/watch?v=RrRXB84-ulw&t=1s
- Публічна розмова із Салманом Рушді. Обговорення нової книги Салмана Рушді «Ніж». «Ніж» – розповідь про жахливий акт насильства, що сколихнув світ. Рушді знову переживає травматичні події того дня, а також розповідає про свій шлях до фізичного одужання та зцілення, яке стало можливим завдяки любові та підтримці його дружини Елізи, його родини, команді лікарів і фізіотерапевтів, а також спільноті його читачів по всьому світу.
https://www.youtube.com/watch?v=T3PnlTIUTEU
- Мужність свободи: як ми розмірковуємо про історію рабства. Завдяки творчості Мирослава Шкандрія українці почали замислюватися над кріпосним правом як формою рабства, що існувала на території України. Пан Шкандрій цитує російських авторів, які називали українців «білими рабами». З іншого боку, Артем Чех у романі «Пісня відкритого шляху» розмірковує про спільні риси поневолення українців і темношкірих в Америці. Чи доречні такі порівняння та як рабство відображається в інших літературних традиціях у розмові з канадським професором Мирославом Шкандрієм, американським журналістом і активістом Террелом Джермейн Старром, нідерландської поетки Сімоне Атангани Беконо яку веде Богдана Романцова.
https://www.youtube.com/watch?v=msPZtKYh6WA
- Війна в масовій культурі. Десятиліття війни змінює ставлення до звичних слів і явищ. Війна входить в масову культуру словами, явищами, піснями, мемами. Як розвиваються ці нові значення? Як війна впливає на масову культуру?
https://www.youtube.com/watch?v=WE3KOITzvq4&t=1s
- Відпусти минуле: що таке антиколоніальна боротьба. Який шлях обрати групі, яка тривалий час була підпорядкована іншій, сильнішій? Чи єдиним способом звільнитися від домінування аргесора є культура скасування? А якщо цим агресором є імперія? Як осмислити постімперську спадщину та чи варто від неї відмовлятися?
https://www.youtube.com/watch?v=aYAqMDp5tzc
Насправді Львівський Книжковий Форум 2024 на відвідувачів справив різні враження, від однозначно негативних, до феєрично позитивних. Спостерігаючи за ним онлайн, навряд чи можна скласти об’єктивне враження, Львівський Форум давно вже став традиційним, і більшість очікує від нього певної «постійності». Цього ж року організатори вирішили, трохи змінити формат проведення, пошук нових форм це завжди складний процес, не завжди все виходить, не завжди все сприймають позитивно. Але це «рух» вперед, а рух це життя. Я щиро вірю, що Львівський Книжковий Форум буде жити.
Щиро Ваша #Клякса.
Вітаю «мій любий читачу…»
«Шалений» початок осені, з його різноманіттям книжкових фестивалів, форумів та івентів минув. Тому книжково-літературне життя столиці потроху завмирає… Видавці підраховують прибутки та збитки від фестивальних ярмарків, книгарні готуються до різдвяних акційних розпродажів, письменники та перекладачі засідають за творчість, щоб наступного книжкового сезону порадувати нас новинками.
Львівський книжковий форум як правило служить таким собі фіналом книжкового сезону в Україні. Через навчання, я не змогла бути присутньою у Львові в ці, традиційно, дощові дні. Тому за подіями слідкувала онлайн. Такий формат мені сподобався, як розповіли мені друзі, не завжди можна було встигнути на всі події офлайн, через віддаленість локацій. А знаючи себе, мені б на таких подіях навряд чи вдалося б встигнути зайняти пристойне місце.
Найцікавіші, на мою думку онлайн-івенти і зараз доступні в мережі, їхніми посиланнями я вирішила поділитись з тобою «мій любий читаче»:
- У мене мало часу: чому молодь змінює світ. Чи чути голоси молоді під час глобальних конфліктів і воєн? Розмова з лауреатом премій «Оскар» і «Пулітцер» Василісою Степаненко та ексміністеркою освіти України, генеральною директоркою фонду SavEd Анною Новосад.
https://www.youtube.com/watch?v=xdo9fJBUYM0
- Публічна розмова з Георгієм Господіновим та Остапом Сливинським. Презентація українського перекладу роману «Часосховище» лауреата Міжнародної Букерівської премії Георгія Господінова.
https://www.youtube.com/watch?v=RrRXB84-ulw&t=1s
- Публічна розмова із Салманом Рушді. Обговорення нової книги Салмана Рушді «Ніж». «Ніж» – розповідь про жахливий акт насильства, що сколихнув світ. Рушді знову переживає травматичні події того дня, а також розповідає про свій шлях до фізичного одужання та зцілення, яке стало можливим завдяки любові та підтримці його дружини Елізи, його родини, команді лікарів і фізіотерапевтів, а також спільноті його читачів по всьому світу.
https://www.youtube.com/watch?v=T3PnlTIUTEU
- Мужність свободи: як ми розмірковуємо про історію рабства. Завдяки творчості Мирослава Шкандрія українці почали замислюватися над кріпосним правом як формою рабства, що існувала на території України. Пан Шкандрій цитує російських авторів, які називали українців «білими рабами». З іншого боку, Артем Чех у романі «Пісня відкритого шляху» розмірковує про спільні риси поневолення українців і темношкірих в Америці. Чи доречні такі порівняння та як рабство відображається в інших літературних традиціях у розмові з канадським професором Мирославом Шкандрієм, американським журналістом і активістом Террелом Джермейн Старром, нідерландської поетки Сімоне Атангани Беконо яку веде Богдана Романцова.
https://www.youtube.com/watch?v=msPZtKYh6WA
- Війна в масовій культурі. Десятиліття війни змінює ставлення до звичних слів і явищ. Війна входить в масову культуру словами, явищами, піснями, мемами. Як розвиваються ці нові значення? Як війна впливає на масову культуру?
https://www.youtube.com/watch?v=WE3KOITzvq4&t=1s
- Відпусти минуле: що таке антиколоніальна боротьба. Який шлях обрати групі, яка тривалий час була підпорядкована іншій, сильнішій? Чи єдиним способом звільнитися від домінування аргесора є культура скасування? А якщо цим агресором є імперія? Як осмислити постімперську спадщину та чи варто від неї відмовлятися?
https://www.youtube.com/watch?v=aYAqMDp5tzc
Насправді Львівський Книжковий Форум 2024 на відвідувачів справив різні враження, від однозначно негативних, до феєрично позитивних. Спостерігаючи за ним онлайн, навряд чи можна скласти об’єктивне враження, Львівський Форум давно вже став традиційним, і більшість очікує від нього певної «постійності». Цього ж року організатори вирішили, трохи змінити формат проведення, пошук нових форм це завжди складний процес, не завжди все виходить, не завжди все сприймають позитивно. Але це «рух» вперед, а рух це життя. Я щиро вірю, що Львівський Книжковий Форум буде жити.
Щиро Ваша #Клякса.
305
24-10-07 10:18
#фестиваль #Книжкова_країна
Вітаю «мій любий читачу…»
Я ніколи не пишу свої враження по «гарячих слідах», спочатку повинен пройти якийсь час. Будь то прочитана книжка, вистава, івент чи фестиваль, якщо через 5-6 днів я не зможу про нього розповісти, то чи є сенс про нього розповідати взагалі… Про осінню Книжкову Країну є сенс розповісти, адже цей фестиваль був не схожий на всі інші, на яких я побувала.
Як і весною, цей фестиваль знов вийшов за межі звичайної книжкової «бульбашки», зробивши ставку на безкоштовний вхід і яскраве «шоу» організатори змогли залучити нових відвідувачів, які рідко ходять на книжкові заходи, і змогли зацікавили їх сучасною українською літературою. Кількість відвідувачів у вихідні дні була просто неймовірна, локації де проходили івенти були переповнені, бестселери просто змітались з книжкових яток видавців. В останній день, я навіть помітила, що топові видавці типу КСД та Вівату почали викладати нерозпродані наклади книжок за 2019 – 2020 роки, і на них теж був попит.
Я вже про це писала, цей фестиваль запам’ятався відсутністю ряду великих книжкових «гравців» таких як Абабагаламага, ВСЛ, Віхола, Богдан. Між тим були представлені ряд маленьких видавництв які отримали свою «хвилину слави». Але не все так радісно, як мені здавалося на перший погляд… Ряд видавництв заявило, про відсутність запланованих продажів, великий пост Сашка Лірника наробив "нервів" для організаторів. Складно тут щось сказати, але, боюсь, виконати забаганки щодо розташування всіх без виключення учасників дуже складно. Комусь дістається «хороше» місце, комусь «гірше», і зрозуміло що більші «гравці» книжкового ринку претендують на кращі місця.
Особливістю цього фестивалю стали певні «опції» від організаторів, які здорово прикрасили і без того яскравий фестиваль. Наприклад – дуже гарна спроба влаштувати парад «косплею», при чому це не були запрошені аніматори (чим грішить ряд фестивалів), це були звичайні відвідувачі, які спробували переодягнутись в своїх улюблених книжкових героїв. Як правило, в нас «косплеють» героїв серіалів, фільмів, аніме або коміксів, тому спроба перетягнути «косплеєрів» на показ героїв улюблених книжок була просто неймовірною. І крім захоплення, заставила задуматись, а чи існують в нас книжки українських авторів, героїв яких захочеться показати?
Ще декілька оригінальних «опцій» від організаторів - наявність на деяких івентах сурдоперекладача, крім дитячої зони було створено окрему зону для родинних заходів, існування ігрових зон настільних ігор для дітей, підлітків і навіть для дорослих. І напевно головне, існування цілого павільйону для ветеранських та військових заходів і книжок. Всі ці на перший погляд «незначні опції» створили з Книжкової Країни дуже оригінальний захід, який не схожий на інші книжкові фестивалі. Він зміг поєднати професійний, розважальний і серйозний настрій. Створивши велику кількість можливостей, щоб кожен відвідувач зміг знайти щось своє, що відповідає його настрою, вподобанням чи переконанням.
На фото👇, команда волонтерів, тих, для кого фестиваль став домівкою на ці чотири дні. Серед них є і я...
Щиро Ваша #Клякса.
Вітаю «мій любий читачу…»
Я ніколи не пишу свої враження по «гарячих слідах», спочатку повинен пройти якийсь час. Будь то прочитана книжка, вистава, івент чи фестиваль, якщо через 5-6 днів я не зможу про нього розповісти, то чи є сенс про нього розповідати взагалі… Про осінню Книжкову Країну є сенс розповісти, адже цей фестиваль був не схожий на всі інші, на яких я побувала.
Як і весною, цей фестиваль знов вийшов за межі звичайної книжкової «бульбашки», зробивши ставку на безкоштовний вхід і яскраве «шоу» організатори змогли залучити нових відвідувачів, які рідко ходять на книжкові заходи, і змогли зацікавили їх сучасною українською літературою. Кількість відвідувачів у вихідні дні була просто неймовірна, локації де проходили івенти були переповнені, бестселери просто змітались з книжкових яток видавців. В останній день, я навіть помітила, що топові видавці типу КСД та Вівату почали викладати нерозпродані наклади книжок за 2019 – 2020 роки, і на них теж був попит.
Я вже про це писала, цей фестиваль запам’ятався відсутністю ряду великих книжкових «гравців» таких як Абабагаламага, ВСЛ, Віхола, Богдан. Між тим були представлені ряд маленьких видавництв які отримали свою «хвилину слави». Але не все так радісно, як мені здавалося на перший погляд… Ряд видавництв заявило, про відсутність запланованих продажів, великий пост Сашка Лірника наробив "нервів" для організаторів. Складно тут щось сказати, але, боюсь, виконати забаганки щодо розташування всіх без виключення учасників дуже складно. Комусь дістається «хороше» місце, комусь «гірше», і зрозуміло що більші «гравці» книжкового ринку претендують на кращі місця.
Особливістю цього фестивалю стали певні «опції» від організаторів, які здорово прикрасили і без того яскравий фестиваль. Наприклад – дуже гарна спроба влаштувати парад «косплею», при чому це не були запрошені аніматори (чим грішить ряд фестивалів), це були звичайні відвідувачі, які спробували переодягнутись в своїх улюблених книжкових героїв. Як правило, в нас «косплеють» героїв серіалів, фільмів, аніме або коміксів, тому спроба перетягнути «косплеєрів» на показ героїв улюблених книжок була просто неймовірною. І крім захоплення, заставила задуматись, а чи існують в нас книжки українських авторів, героїв яких захочеться показати?
Ще декілька оригінальних «опцій» від організаторів - наявність на деяких івентах сурдоперекладача, крім дитячої зони було створено окрему зону для родинних заходів, існування ігрових зон настільних ігор для дітей, підлітків і навіть для дорослих. І напевно головне, існування цілого павільйону для ветеранських та військових заходів і книжок. Всі ці на перший погляд «незначні опції» створили з Книжкової Країни дуже оригінальний захід, який не схожий на інші книжкові фестивалі. Він зміг поєднати професійний, розважальний і серйозний настрій. Створивши велику кількість можливостей, щоб кожен відвідувач зміг знайти щось своє, що відповідає його настрою, вподобанням чи переконанням.
На фото👇, команда волонтерів, тих, для кого фестиваль став домівкою на ці чотири дні. Серед них є і я...
Щиро Ваша #Клякса.
291
24-10-05 17:01
#поезія
Ти пишеш про горе, про біль й про нудоту,
Та все ж ти не пишеш про страх.
Боїшся очиськами глянути вгору,
І губишся в власних думках.
Для тебе кошмарні відмови "смертельні"
Боїшся ступити хоч крок.
Коли ж голова зафіксує нарешті
Цей вічний життєвий урок:
"Не бійся нічого: любити, хвалити,
Питати, стогнати, ревіть.
Навіщо, щоб правду святу не таїти,
У остраху вічному мліть?
Тоді лиш живеш — як ніщо не боїшся,
Тоді тільки люблять тебе!
Молю і прошу сам себе: "Ну прокинься!
Най страх твій навік пропаде!"
Тоді ж будеш мати і щастя, і волю,
Тоді будеш знати любов.
Пробуджуй неспинно в душі непокору,
Хай нею зажевріє кров!
І ти оживеш, заживеш на цім світі,
Позбудешся клятих страждань!
Лиш вирви із серця свого чорні кігті
Страхів і блідих зневірянь!
Автор: Антон Шаталов
P.S. Це вірш мого однокласника.
Ти пишеш про горе, про біль й про нудоту,
Та все ж ти не пишеш про страх.
Боїшся очиськами глянути вгору,
І губишся в власних думках.
Для тебе кошмарні відмови "смертельні"
Боїшся ступити хоч крок.
Коли ж голова зафіксує нарешті
Цей вічний життєвий урок:
"Не бійся нічого: любити, хвалити,
Питати, стогнати, ревіть.
Навіщо, щоб правду святу не таїти,
У остраху вічному мліть?
Тоді лиш живеш — як ніщо не боїшся,
Тоді тільки люблять тебе!
Молю і прошу сам себе: "Ну прокинься!
Най страх твій навік пропаде!"
Тоді ж будеш мати і щастя, і волю,
Тоді будеш знати любов.
Пробуджуй неспинно в душі непокору,
Хай нею зажевріє кров!
І ти оживеш, заживеш на цім світі,
Позбудешся клятих страждань!
Лиш вирви із серця свого чорні кігті
Страхів і блідих зневірянь!
Автор: Антон Шаталов
P.S. Це вірш мого однокласника.
227
24-10-03 20:35
#фестиваль #Книжкова_країна
Вітаю «мій любий читачу…»
Як і обіцяла розказую про свої покупки на «Книжковій Країні». Взагалі, на момент початку фестивалю в мене була лише одна стовідсоткова «забаганка». Але дивлячись на досвід минулої «Книжкової країни» я дуже хотіла погортати книжки маловідомих маленьких видавництв. Серед них можна натрапити на справжні скарби. Отже, мій «книжковий улов» такий:
- Дара Корній «Гонихмарниця». Видавництво Ранок. Саме за цією книжкою я йшла на Книжкову Країну, вона вийшла ще літом, але я все сподівалась придбати її в «живу» у авторки, щоб пообіймати її. Я знала, що організатори до останнього сподівались на її приїзд на Книжкову країну, але складні життєві обставини не дозволили, пані Дарі, приїхати в Київ. Тож я не змогла більше чекати, і вирішила її придбати.
- Наталія Матолінець «Всі мої ключі і Ґайя. Вогонь півночі». Видавництво «Віват». Це фінальна книжка дилогії «Всі мої ключі і Ґайя». Перша частина коштувала мені безсонної ночі. А друга все ніяк не з’являлась в продажі. Клята русня, під час атаки на «Фактор-Друк» повністю знищила вже готовий наклад. На КиївБукФесті я її не побачила, а тут вже не могла не купити.
- Збірка фантастичних оповідань «Мотанка». Видавництво «Віват». Певно не потрібно казати чому я купила цю книжку. Це, певно, один з головних хітів цього фестивалю. В суботу, скориставшись зв’язками, я ледве-ледве встигла «вихопити» останній примірник з кольоровим зрізом. А в неділю вже й звичайного не можна було знайти.
- Юлія Нагорнюк «Діва, Матір і Третя». Видавництво «Ще одну сторінку». Нове для мене видавництво. Декілька тижнів назад мої друзі з телеграм чату дуже мені радили її прочитати. Я довіряю їхньому смаку тому і обрала її.
- Олег Карачевський «Симфонія дороги». Видавництво ТУТ. Ще одне «нове» для мене видавництво. І знов рекомендація знайомого. Колись на каналі Три Кванти опівночі Каджит викладав огляд на цю книжку. Не скажу що він був негативний, скажу так, в мене виникло бажання просперечатись. Але не читавши книжки, я ніколи не сперечаюсь. Отже погортавши на стенді видавництва, я вирішила її придбати і посперечатись з Каджитом.
- Нін Ґорман, Матьє Ґобе «Попіл лине до неба». Видавництво ТАК. Напевно саме молоде видавництво в Україні, їх презентація була на другий день «Книжкової Країни». Вони відразу представили дві книжки, я погортала одну з них, і вирішила підтримати. Тим більше, що це французька підліткова історія. Я завжди любила французьку сентиментальну прозу, але французьких підліткових книжок ще не читала.
Ось таким вийшло в мене «книжкове полювання» на фестивалі…
Щиро Ваша #Клякса.
Вітаю «мій любий читачу…»
Як і обіцяла розказую про свої покупки на «Книжковій Країні». Взагалі, на момент початку фестивалю в мене була лише одна стовідсоткова «забаганка». Але дивлячись на досвід минулої «Книжкової країни» я дуже хотіла погортати книжки маловідомих маленьких видавництв. Серед них можна натрапити на справжні скарби. Отже, мій «книжковий улов» такий:
- Дара Корній «Гонихмарниця». Видавництво Ранок. Саме за цією книжкою я йшла на Книжкову Країну, вона вийшла ще літом, але я все сподівалась придбати її в «живу» у авторки, щоб пообіймати її. Я знала, що організатори до останнього сподівались на її приїзд на Книжкову країну, але складні життєві обставини не дозволили, пані Дарі, приїхати в Київ. Тож я не змогла більше чекати, і вирішила її придбати.
- Наталія Матолінець «Всі мої ключі і Ґайя. Вогонь півночі». Видавництво «Віват». Це фінальна книжка дилогії «Всі мої ключі і Ґайя». Перша частина коштувала мені безсонної ночі. А друга все ніяк не з’являлась в продажі. Клята русня, під час атаки на «Фактор-Друк» повністю знищила вже готовий наклад. На КиївБукФесті я її не побачила, а тут вже не могла не купити.
- Збірка фантастичних оповідань «Мотанка». Видавництво «Віват». Певно не потрібно казати чому я купила цю книжку. Це, певно, один з головних хітів цього фестивалю. В суботу, скориставшись зв’язками, я ледве-ледве встигла «вихопити» останній примірник з кольоровим зрізом. А в неділю вже й звичайного не можна було знайти.
- Юлія Нагорнюк «Діва, Матір і Третя». Видавництво «Ще одну сторінку». Нове для мене видавництво. Декілька тижнів назад мої друзі з телеграм чату дуже мені радили її прочитати. Я довіряю їхньому смаку тому і обрала її.
- Олег Карачевський «Симфонія дороги». Видавництво ТУТ. Ще одне «нове» для мене видавництво. І знов рекомендація знайомого. Колись на каналі Три Кванти опівночі Каджит викладав огляд на цю книжку. Не скажу що він був негативний, скажу так, в мене виникло бажання просперечатись. Але не читавши книжки, я ніколи не сперечаюсь. Отже погортавши на стенді видавництва, я вирішила її придбати і посперечатись з Каджитом.
- Нін Ґорман, Матьє Ґобе «Попіл лине до неба». Видавництво ТАК. Напевно саме молоде видавництво в Україні, їх презентація була на другий день «Книжкової Країни». Вони відразу представили дві книжки, я погортала одну з них, і вирішила підтримати. Тим більше, що це французька підліткова історія. Я завжди любила французьку сентиментальну прозу, але французьких підліткових книжок ще не читала.
Ось таким вийшло в мене «книжкове полювання» на фестивалі…
Щиро Ваша #Клякса.
175
24-10-01 16:13
#Конкурс
Видавництво «Жорж» та Бабай, оголосили новий літературний конкурс повноформатних оповідань «Справжній готичний детектив»
Запрошуємо вас до інтелектуальних ігор зі смертю: озброюйтесь пером, кігтями, свічкою та зубами.
Поринайте у тривожний світ зловісних секретів і потворних правд. Станьте свідком, аби не опинитися серед підозрюваних.
Умови участі:
- Прийом текстів - з 31 жовтня до 30 листопада.
- Обсяг - від 20 до 60 тисяч знаків.
- Жанр - горор + детективна лінія.
Новину побачила ось тут.
Видавництво «Жорж» та Бабай, оголосили новий літературний конкурс повноформатних оповідань «Справжній готичний детектив»
Запрошуємо вас до інтелектуальних ігор зі смертю: озброюйтесь пером, кігтями, свічкою та зубами.
Поринайте у тривожний світ зловісних секретів і потворних правд. Станьте свідком, аби не опинитися серед підозрюваних.
Умови участі:
- Прийом текстів - з 31 жовтня до 30 листопада.
- Обсяг - від 20 до 60 тисяч знаків.
- Жанр - горор + детективна лінія.
Новину побачила ось тут.
5
24-10-02 14:33
Вітаю з Днем захисників і захисниць України!
Завдяки вашій мужності та самопожертві ми маємо мирне небо й змогу вільно жити, творити й будувати майбутнє. Пам’ятаймо про важливість допомоги: долучайтеся до зборів, донорства крові, підтримуйте українське й цінуйте кожен день. Слава Україні! Героям і героїням слава!
#Клякса
Завдяки вашій мужності та самопожертві ми маємо мирне небо й змогу вільно жити, творити й будувати майбутнє. Пам’ятаймо про важливість допомоги: долучайтеся до зборів, донорства крові, підтримуйте українське й цінуйте кожен день. Слава Україні! Героям і героїням слава!
#Клякса
212
24-10-01 10:10
💛 Вже підписалися на ці чудові канали? часу залишилося дуже мало)
60
24-09-12 19:02