Повідомлення telegram каналу - @booksmagical

​#прочитане
Шерон М. Дрейпер «За межею»
Видавництво «Рідна Мова»
Я давно хотіла розповісти про цю книжку. Вона вийшла доволі давно, ще в 2018 році, маленьким накладом, і була аж занадто недооцінена читачами і критиками. Тематика та сюжет настільки щемливі, що для більшості вона стала занадто токсичною, щоб її читати чи обговорювати. Хоча нічого заплутаного чи страшного там немає. Дивно, ми можемо говорити про горор з елементами розчленування, можемо смакувати подробиці зґвалтування, насолоджуватись елементами містичного жаху. Але як тільки тема стосується людей з інвалідністю чи іншими фізичними вадами, більшість просто ігнорує. Складно це все… Та для мене це історія з перших сторінок слугувала джерелом непереборного натхнення…
Отже, повернемось до книжки, роман Шерон М. Дрейпер «За межею» розповідає про внутрішній світ людини, яка живе у тілі, що не дозволяє їй повноцінно взаємодіяти з навколишнім середовищем. Головна героїня, Мелоді Брукс, — це 11-річна дівчинка з надзвичайно розвиненим інтелектом, але з обмеженими фізичними можливостями через дитячий церебральний параліч (ДЦП). Вона не може говорити, ходити чи самостійно виконувати прості дії, проте її мозок працює бездоганно, і саме це є основним джерелом драматизму й викликів, які постають перед нею.
Розповідь ведеться від першої особи, що дозволяє читачам глибше зануритися у думки та емоції Мелоді. Вона розповідає про свою боротьбу за можливість бути почутою та визнаною. Більшу частину свого життя вона спостерігає за світом з мовчазної ізоляції, але за допомогою технологічного пристрою отримує можливість висловлювати свої думки і мрії, що стає для неї новим початком. Мелоді — це приклад неймовірної сили духу і рішучості, яка надихає і розкриває важливі соціальні проблеми інклюзії.
Зіткнення з байдужістю однолітків, вчителів і навіть рідних, які часто недооцінюють її здібності, створює емоційний фон, що балансує між розчаруванням і надією. Одним із найсильніших моментів книги є усвідомлення того, що іноді найбільші бар’єри створюють не фізичні обмеження, а людське невігластво і стереотипи. Опоненти Мелоді прямим текстом доводять – ти не можеш бути в чомусь кращою за нормальних людей, бо ти інша. Вони приймають існування людей з обмеженими можливостями, але тільки в окремо відведених місцях.
«За межею» — це не лише історія про боротьбу однієї дівчинки за право бути почутою, але й потужний урок для кожного з нас: не робити поспішних висновків про інших людей, незалежно від їхніх фізичних чи розумових можливостей. Книга змушує задуматися про те, як ми сприймаємо людей, які відрізняються від нас, і наскільки важливою є емпатія.
Цей твір не залишить байдужим нікого. «За межею» — це зворушлива, надихаюча і одночасно глибока історія про справжню силу духу, надію і невичерпну жагу до життя.
На останок додам, з моменту виходу цієї книжки наш світ змінився, на вулицях можна помітити молодих ветеранів чи цивільних осіб, що постраждали через ка🐐ську збройну агресію. Люди з фізичними обмеженнями перестали лякати, стали ближчими та зрозумілими. Але чи змінилось ставлення до них, чи може хвора на ДЦП дитина піти в ресторан не хвилюючись, що її стан зіпсує апетит поважному клієнту, і її попросять піти? А можливо в нас з’явились зручні пандуси на залізничних вокзалах? Я думаю, що цілком настав час, щоб «За межею» Шерон М. Дрейпер отримала нове життя. І можливо настав час, щоб така література стала обов'язковою для прочитання в школі…
Щиро Ваша #Клякса.