— Що ти робиш? — Вона хихикає, коли я цілую її, спускаючись вниз по її тілу, аж доки не добираюся до маленького горбочка, і там теж цілую її.
Я піднімаю на неї погляд з того місця, де лежу біля її нижньої частини живота.
— Я читав, що дитина мене чує.
— Поки що, здається, ні.
— Гей, — кажу я, вказуючи на неї, намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя. — Не принось сюди цю негативну енергетику. Це справа між мною та дитиною.
— О, справді? — Тепер її посмішка сягає від вуха до вуха. Чорт забирай, я ніколи не втомлюся милуватися тим, яка вона прекрасна.
— Гей, маленький ведмедику, це… твій тато. Скажи своїй мамі, будь ласка, що хай там що трапиться, поки ти ростеш у ній, вона буде, блядь, просто бомба, бо робить щось дивовижне. — Я дивлюся на Лів. — Вона виносить тебе.
— Навіть коли у мене з’являться розтяжки, а ноги стануть удвічі більшими? — кидає вона виклик.
Я притуляю голову до її живота й продовжую:
— Я цілуватиму кожен твій сантиметр, Олівіє, а розтяжки? Це, бляха, знаки честі, що свідчать про те, наскільки дивовижним є це тіло. — Я провожу рукою вгору й вниз по її стегну. — Вони будуть доказом того, яка ти крута жінка, на що ти здатна.

Погоня за вогнем — Пейслі Хоуп 🔥