— Золота дівчинко, — його голос — низький, хрипкий, розпусний тембр, що викликає дивне відчуття в глибині мого шлунку, і я придушую його, разом із тремтінням, яке загрожує пробігти моєю спиною.Я грубо ковтаю слину. — Сатана.Його губи здригаються. — Гарна сукня. — Я відчуваю його погляд скрізь, коли він повільно оглядає моє тіло. Кожне місце, до якого торкається його погляд, стає гарячим, ніби моя шкіра спалахне, якщо я доторкнуся до неї пальцями.Очевидно, я переживаю нервовий зрив після всього того стресу, що передував цій ночі.Це єдина причина, чому я зараз відчуваю себе такою збентеженою та напруженою.Прочистивши горло, я піднімаю на нього погляд. — Дякую. Ти… мило виглядаєш.— Мило? Одяг для недільної школи — це «мило». У мені немає нічого милого, пам’ятаєш? У цьому костюмі я виглядаю до біса сексуально, — він прикладає руку до грудей, розставляє пальці над серцем і стискає його, ніби поранений. — Можеш це визнати. Я нікому не скажу, що тебе збуджує поганий хлопчик із нетрів.Правило поганого хлопця — Марен Мур 💕