— Ти зіпсував моє побачення.Ця зухвала нотка в її голосі завжди діє на мене. Відпускаючи її зап’ястки, я хапаю її за сідниці, змушуючи піднятися на носочки. У вузькому просторі чути лише наші важкі подихи.— Яку частину «тримайся від нього подалі» ти не зрозуміла, кошеня? — запитую, нахиляючись до її обличчя і зминаючи в пальцях тонку тканину її сукні. Матеріал такий м’який, що мої руки сверблять, щоб розірвати його. — І припини називати це побаченням, коли ми обидва знаємо правду.— Яку частину «я не твоя справа» ти не зрозумів?— Ось тут ти помиляєшся, кошеня, — гарчу я. — Ти, бляха, моя справа.— З якого це дива?— З того моменту, як знову увірвалася в моє життя. — Темний трепет пробігає її хребтом, і я відчуваю його під своєю долонею. Піднімаючи руку вище, я стискаю її шовковисте волосся і смикаю голову назад. — Тому коли я кажу тобі щось зробити, ти слухаєшся.— Або що? — кидає вона виклик.Я відштовхую її назад і кидаю на диван замість відповіді. Я краще покажу, що я людина дії, і мої погрози — не порожні.Скандальні ігри — Сімран 🗝