уже три дні читаю мучаю «Тінь за тобою» Лілії Черен, хоча тут всього 270 сторінокне можу сказати, що історія погана, просто вона важка для сприйняття. та, Київ ХХ століття з анотації уже сам по собі дає зрозуміти, що будуть історизми та архаїзми, але цей пункт вирішився за допомоги гугла в перші пʼятнадцять сторінок. і читати все рівно непросто. складається враження, що я наче продираюся крізь джунглі, але ліан та хащів лише більшаєзвісно можна списати на мої очікування, які виявилися куди іншими, ніж я мала опісля знайомства з анотацією (і вайбами «Лазаруса»), але я вже на 105 сторінці, а розвитку сюжету ніц: окей, обіцяна (несильно розкрита) нечисть є, а де маніяк? головний герой буде розслідувати вбивство жінок і ловити винного в прискореному режимі? ну мало собі це уявляю, бо в будь-якій історії, особливо детективній, важливі деталі. а поки що за трішки менше, ніж половина книги, авторка розповіла про несильно впливаючих на сюжет двох жінок, дивне спілкування головного героя із мертвою подругою з минулого і яка обстановка була в Україні на початку 20х ХХ століття. сказати, що це зайве - не можу, але хотілось би більше сюжету і самого розслідування#проміжні_емоції