📚Присяжник⭐️⭐️Я почала своє знайомство з Сандерсоном з Mistborn (З-імли народжені) і ця трилогія настільки мене вразила, що я майже одразу почала думати про нього як про одного з улюблених авторів. Але чим більше я знайомлюся з його іншими роботами (Елантріс, Війноборець і ось вже 3 частина Хронік), тим більше починаю сумніватися у своїй першій оцінці.Чому для мене спрацював Mistborn (особливо 2 і 3 частини):👉 з кожною частиною конфлікт ескалує - від історії невеликої групи людей до долі світу👉 дії мають наслідки (!)👉 сюжет рухають таємниці, і кожне відкриття змінює траєкторію історії👉 політика має реальне значенняХроніки Буресвітла часто презентують як magnum opus автора, а Mistborn - як легку точку входу. Після Присяжника я можу сказати протилежне: для мене Mistborn виявився значно глибшою і структурно сильнішою історією.Основна проблема Присяжника в тому, що автор пише про все і ні про що. Який в історії фокус?Якщо дивитися на арки головних персонажів, очевидно, що центральна тема - травма, прийняття себе і рух далі. Але вже третій персонаж проходить майже ідентичний шлях: драматичне минуле, яке потрібно прийняти. При цьому два попередніх герої фактично застрягли в нескінченному циклі власної травми, тому що катарсис тут не завершує історію - його потрібно відтворювати в кожній наступній книзі.І будемо чесними: Сандерсон ніколи не був автором психологічно витонченої прози, де кожне речення відкриває новий відтінок душі. Тому коли сюжет знову і знову повертається до тих самих внутрішніх конфліктів, це починає виглядати як повторення, а не розвиток.Найбільше ж розчарував світ. Саме світобудова - одна з найсильніших сторін Сандерсона. Історія наповнена деталями, загадками і натяками, які вибудовуються протягом кількох довжелезних книг. Але коли нарешті настає момент відкриття, реакція часто зводиться до: "і це все? 😐"Секрет падіння ордену Променистих став для мене кульмінацією роздратування. Після кількох книг підготовки це виглядає як теза рівня чернетки, яка просто працює, бо так треба сюжету.У цій книзі взагалі багато що працює за принципом "ну бо так". У світі Хронік намір значно важливіший за дію: персонажів оцінюють не за результатами їхніх рішень, а за тим, чи хотіли вони добра.Чи зміниться це? Дуже сумніваюся. Магічна система Хронік побудована на концепціях честі, обов’язку і захисту слабших. А враховуючи, що Сандерсон не пише грімдарк, це створює відчуття світу, який терпляче чекає, поки герой щось усвідомить, а не реагує на його помилки.Чи хочу я, щоб когось обов'язково покарали? Ні🙂 Я хочу, щоб обсяг історії додавав глибини, а не ще одну деталь на поверхні.Чи планую я завершувати? Не знаю, в цей рік точно ні.#відгук #хроніки_буресвітла #присяжник #брендон_сандерсон