Той, хто втопив світ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Мені дуже сподобалося, але перша частина здається мені більш збалансованою.У заключній частині всі персонажі страждають, постійно. І з одного боку це повністю виправдано сюжетом, а з іншого в якийсь момент ти просто втомлюєшся від цього потоку пристрастей.Що авторці вдалося дуже добре, так це дослідити тему ідентичності та суспільних рамок, які тиснуть на особистість іноді майже унеможливлюючи "щасливий фінал". А враховуючи, що події відбуваються під час занепаду імперії монголів, ні про яке вільнодумство і мови не йшло.Можна було б подумати, що авторка зосередиться лише на темі пригноблення жінок, бо ну вона сама проситься. Але у другій частині можливо навіть більше часу приділено тому, щоб показати, як патріархальне уявлення про маскулінність тримає в лещатах "сильних світу цього". Чого тільки вартує ця токсична концепція честі🫠Якщо казати за персонажів, то найбільше мені запам'яталася пані Джан. Те, як вона пристосувалася до цього світу викликає глибоку тривогу.Чи сподобалася мені ця дилогія? Безумовно так.Чи можу я радити її до прочитання? Так, якщо ви усвідомлюєте історичний контекст і дуже лояльні до морально "сірих" персонажів.Я залишу тут частинку відгуку перекладачки на гудрідз, щоб правильно задати очікування👀 (це не спойлер, як такий, але все одно закрию):Авторка першим же рядком свого відгуку стверджує, що не пише грімдарк, але десь у цьому тексті після дуже жорстокої страти, якоїсь кількості відрубаних кінцівок, тортур дитини, втраченої вагітності і кількох графічних згвалтувань (і це я ще напевно не все згадала) я почала підозрювати, що в нас із авторкою трошки різні визначення грімдарку. P.S Забула додати, що це ніби як фентезі, але магія відіграє тут дуже незначну роль, я скоріше б вважала це певним символом🤔#відгук #той_хто_втопив_світ #осяйний_імператор