Той, хто втопив світ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Мені дуже сподобалося, але перша частина здається мені більш збалансованою. У заключній частині всі персонажі страждають, постійно. І з одного боку це повністю виправдано сюжетом, а з іншого в якийсь момент ти просто втомлюєшся від цього потоку пристрастей. Що авторці вдалося дуже добре, так це дослідити тему ідентичності та суспільних рамок, які тиснуть на особистість іноді майже унеможливлюючи "щасливий фінал". А враховуючи, що події відбуваються під час занепаду імперії монголів, ні про яке вільнодумство і мови не йшло. Можна було б подумати, що авторка зосередиться лише на темі пригноблення жінок, бо ну вона сама проситься. Але у другій частині можливо навіть більше часу приділено тому, щоб показати, як патріархальне уявлення про маскулінність тримає в лещатах "сильних світу цього". Чого тільки вартує ця токсична концепція честі🫠

Якщо казати за персонажів, то найбільше мені запам'яталася пані Джан. Те, як вона пристосувалася до цього світу викликає глибоку тривогу.Чи сподобалася мені ця дилогія? Безумовно так.Чи можу я радити її до прочитання? Так, якщо ви усвідомлюєте історичний контекст і дуже лояльні до морально "сірих" персонажів. Я залишу тут частинку відгуку перекладачки на гудрідз, щоб правильно задати очікування👀 (це не спойлер, як такий, але все одно закрию):Авторка першим же рядком свого відгуку стверджує, що не пише грімдарк, але десь у цьому тексті після дуже жорстокої страти, якоїсь кількості відрубаних кінцівок, тортур дитини, втраченої вагітності і кількох графічних згвалтувань (і це я ще напевно не все згадала) я почала підозрювати, що в нас із авторкою трошки різні визначення грімдарку.
P. S Забула додати, що це ніби як фентезі, але магія відіграє тут дуже незначну роль, я скоріше б вважала це певним символом🤔 #відгук #той_хто_втопив_світ #осяйний_імператор