🤯

Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений і взагалі цурався жінок. Він був неймовірним педантом, жив за суворим графіком (лягав спати рівно о 22:00, обідав в один і той самий час) і боявся будь-яких змін у побуті.

Оскільки письменник не мав власного глибокого досвіду пристрасті, закоханості чи сімейного життя, любовні сцени у його творах часто виходять чудними та суто теоретичними, а персонажі розмовляють якось штучно.

Але втім, він був неперевершеним майстром описів природи та людської душі. Коли він описує внутрішній світ героїв, його власна поетична натура бере гору над побутовим реалізмом. Він використовує багату мову, метафори, порівняння з природою (зорями, хмарами, тихими вечорами), тому читати їхні думки — це суцільна естетична насолода.

Письменнику було значно легше зобразити платонічне, піднесене, майже святе почуття на папері, ніж змусити героїв реалістично взаємодіяти у побуті.

Останні дні він провів у Дегтярівській богадільні, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.

😢 Поховано його на Байковому кладовищі.

@bookinsomnia