Не достоту мертва - Голлі Джексон5-/5 - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️«Не достоту мертва» - це історія про дівчину, яка знає одну дуже важливу річ: воно скоро помре. І ні, це не спойлер, це буквально зав’язка книги. Після певного інцинденту Джет отримує останній шанс прожити кілька днів і використати їх на те, що справді важливо. Наприклад, знайти власного вбивцю. І якщо зараз вам здається, що це звучить трохи божевільно, то повірте, так воно і є, але ж цікаво😁Перед тим як перейти до самого відгуку, хочу одразу сказати одну важливу річ. Цю книгу я читала з повністю вимкненим режимом «а наскільки це взагалі реально?». Слава богу, я не медик, тому зробити це було дуже легко. Я прекрасно розумію людей, яких ця історія бісить саме через свою нереалістичність. У мене точно так само працює з темами, в яких я хоч трохи розбираюсь. Наприклад, якщо я бачу в книзі чи фільмі програміста, який за дві хвилини зламує все, що рухається, а потім ще й красиво друкує код на чорному фоні, то в мене одразу починається нервовий сміх. Тому якщо вас не переконала основна ідея цієї книги - я все розумію. Але особисто мені вдалося від цього відсторонитися. І чесно, я дуже рада, що вдалося.ТЕПЕР ЦЕ МОЯ УЛЮБЛЕНА КНИГА Голлі Джексон.Серйозно. Мені сподобалось тут буквально все. Книга одночасно динамічна, напружена, смішна, сумна і дуже жива. Вона вміє тримати інтригу, а вже за кілька сторінок може дати сцену, від якої хочеться плакати.І взагалі, якщо говорити про емоції, то найбільшим сюрпризом для мене стала романтична лінія. Здається, вона зачепила мене сильніше, ніж більшість роментезі, які я читала. Вона мені нагадала книгу "Тисяча пам'ятних поцілунків" (хоча її у свій час я захейтила🤣) Тут усе було якось просто, без надривів, без емоційних гойдалок, але дуже щиро. А ще, ви вчора бачили як я плакала, бо лист, особливо для Реджі - це заборонений прийом! (Не лякайтесь, це був не спойлер, Реджі то собака)Але все ж це трилер, тож повернімось до розслідування.І воно тут реально цікаве. Мені дуже сподобалось, що авторка не веде читача однією прямою дорогою до розв’язки. Навпаки, у книзі багато різних сюжетних ліній, підозрілих моментів, секретів і відкриттів. Частина з них дійсно стосується головної загадки, а частина просто допомагає краще зрозуміти персонажів і світ навколо них. Саме такий підхід я люблю найбільше, бо він робить розслідування схожим на справжній пошук відповідей. Щодо фіналу, то він вийшов для мене майже ідеальним. Не надто очевидний, але й не з категорії «це неможливо було передбачити в принципі». Я десь наполовину здогадалась, куди все рухається, а другу половину книга залишила собі. І це якраз той баланс, який приносить найбільше задоволення.Ще один момент, який мені дуже сподобався, - це підтексти, які авторка заклала в історію. Бо для мене ця книга взагалі не тільки про пошуки вбивці. Вона про те, як легко витратити життя на спроби відповідати чужим очікуванням. Про бажання довести комусь свою цінність. Про постійне порівняння себе з іншими. І про те, наскільки це безглуздо, коли задуматись.Мені здається, одна з головних думок книги дуже проста: живіть своє життя для себе. Робіть те, що любите. Не намагайтесь усе життя отримати схвалення людей, які в кінцевому результаті, все одно будуть чимось незадоволені. Завжди знайдеться хтось успішніший, красивіший чи талановитіший. І якщо постійно озиратися на інших, можна просто не помітити власного життя.Тому так, мені ця книга дуже сподобалась. Я змогла переступити через свою недовіру до основної ідеї й подивитися трохи глибше. А глибше тут виявилась дуже сильна, емоційна і напрочуд цікава історія.Але ладно. Пів бала за нереалістичність я все ж таки заберу. Для профілактики. 😄#відгук_на_книгу #трилер