За зачиненими дверима - Бернадет Енн Періс5-/5 - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

«За зачиненими дверима» - це історія про шлюб, який для всіх навколо виглядає ідеальним. Джек - успішний, харизматичний, уважний чоловік. Ґрейс - красива дружина, яка ніби живе ідеальне життя. Вони постійно разом, у них красивий будинок, ідеальні вечері, і взагалі зі сторони це виглядає як шлюб мрії. Але є одна дивна деталь: Ґрейс майже ніколи не виходить із дому сама. І дуже швидко стає зрозуміло, що за красивою картинкою тут ховається щось значно страшніше, ніж можна уявити. Троп сімейного аб’юзу в книгах - річ далеко не нова. Але, чесно, ця книга сподобалась мені чи не найбільше серед усього, що я читала на цю тему. Тут немає інтриги в стилі «хто ж поганець». Книга навіть не намагається робити з цього загадку. Ти майже одразу все розумієш, але напруга від цього нікуди не зникає. Навпаки. Тобі просто страшно від того, що ще може придумати цей монстр. І найгірше, що багато речей у книзі лякають своєю реалістичністю, адже тут немає кривавих розправ з ножем, чи чогось подібного, тут є те, що тисячі жінок можуть переживати в цьому світі прямо зараз. Мені дуже сподобалось, як побудована історія. Розділи з минулого і теперішнього чергуються настільки вдало, що ти постійно хочеш прочитати «ще один». Спочатку бачиш красиву картинку, а потім поступово дізнаєшся, що насправді відбувається за цими зачиненими дверима. І чим більше деталей відкривається, тим важче стає відкласти книгу. І окремо хочу сказати про одного персонажа із синдромом Дауна. Мені дуже сподобалось, як вона тут прописана. Дуже часто таких персонажів у книгах використовують просто як інструмент для жалості чи маніпуляції. А тут вона відчувається особистістю. Розумною, щирою, хороброю. Її роль прекрасно доповнила цю історію. І ще мені сподобалось, що книга не просто намагається шокувати читача жорстокістю. Вона добре показує, як працює домашнє насилля. Не тільки саме насилля, а й контроль, ізоляція, страх, постійне відчуття безвиході. І я навіть не знаю що було тут страшніше - сам тиран, чи те, наскільки легко люди навколо можуть нічого не помічати. Бо зовні у героїв усе «ідеально». Гарний дім, красивий шлюб, правильні слова за вечерею. Єдине, до чого можна причепитися - фінал доволі передбачуваний. Особливо якщо ви вже читали щось схоже. Але чесно? Для мене це зовсім не було мінусом. Бо якийсь супернеочікуваний поворот у кінці виглядав би зайвим і тільки зіпсував би історію. Тому я весь час приблизно розуміла, куди все йде, але це абсолютно не заважало отримувати задоволення від книги. Це не найзаплутаніший трилер у світі і не книга, яка переверне жанр. Але це дуже сильна, напружена і, якщо задуматись, по-справжньому страшна історія. Дуже б хотілось, щоб такі "двері" існували лише в книгах...#відгук_на_книгу #трилер