Навола - Паоло Бачігалуш3-/5 - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Навола - це історія про місто, де влада важить більше за правду, а сім’я може бути як опорою, так і найбільшою небезпекою. У центрі сюжету - хлопець із впливової банкірської родини, який з дитинства росте серед інтриг, домовленостей і прихованих загроз. Тут не буде великих битв заради видовища - тут війни ведуться словами, грошима і правильними союзами. І чим старшим стає герой, тим чіткіше розуміє: у цьому світі не можна просто жити - потрібно постійно грати, інакше тебе просто зітруть. Ох… якщо чесно, я довго думала, з чого почати цей відгук. Давайте з хорошого. Видавництво обіцяє “епічний політичний роман” - і це правда. Мабуть, це одна з найбільш насичених політичними інтригами книг, які я читала. Тут реально дуже багато всього: боротьба за владу, зради, складні союзи, постійні маніпуляції. І світ теж виглядає продуманим і живим. До речі, хоч він і вигаданий, у мене постійно було відчуття якогось італійського вайбу. Прям дуже цікаво, чи я одна це відчула (напишіть в коментарі, якщо читали)Але… тепер до того, що не зайшло саме мені. Перша половина книги для мене була дуже повільною. Прям от дуже. Було відчуття, що одні й ті самі думки повторюються різними словами або через різних персонажів. Через це іноді ловила себе на тому, що просто втомлююсь читати. Але тут важливий момент - завдяки цьому ти реально добре розумієш світ, правила гри і самих героїв. Тому для когось це може бути навіть плюсом. Ще один момент, який мене трохи відштовхнув - це коли головний герой підростає. І книга раптово починає дуже активно крутитись навколо теми сексу та статевих органів. Постійні згадки, жарти, якісь прислів’я, натяки - і воно просто не закінчується. Я в якийсь момент зловила себе на думці, що навіть у дарк-романах не зустрічала такої кількості цього всього. І я зараз не про постільні сцени, бо за майже 700 сторінок, вона була лише одна. Максимально схоже відчуття у мене було тільки від «Чортів» Аберкромбі (які, до речі, мені теж не зайшли приблизно з цієї ж причини). І чесно - іноді було вже не те що не смішно, а просто трохи бридко читати. Але знову ж таки - це дуже суб’єктивний момент. Я впевнена, що комусь це взагалі не завадить або навіть зайде. А тепер знову до плюсів, бо вони є. Друга половина книги значно цікавіша. От прям відчутно. Нарешті починається активніший сюжет, з’являються події, які реально тримають увагу. А останні сторінки - це взагалі те, заради чого, мабуть, і варто було читати. Без спойлерів, тому не можу розповісти детальніше, але там дійсно стає дуже цікаво. І ще момент, який мене здивував - ця книга одиночна. Але для мене, фінал був максимально відкритий та натякаючий на продовження. Настільки, що я навіть пішла перевіряти, чи точно це одиночна книга. І так, поки що це одна історія без продовження. Але чесно - виглядає так, ніби воно ще попереду. Тому якщо підсумувати - це книга точно не для всіх. Вона повільна, дуже політична і місцями специфічна. Але якщо вам подобаються складні інтриги, детально прописані світи і ви готові до неспішного розвитку подій - вона може вам зайти. Особливо якщо ви з тих, хто готовий трохи потерпіти заради сильного фіналу.#відгук_на_книгу #фентезі