«Пʼята Фігура» Робертсон ДевісАнотація від Stretovych:Одна сніжка — три зламані долі. Усе почалося з дитячого жарту, що перетворився на трагедію й назавжди пов’язав трьох хлопців. Один став фокусником, інший — бізнесменом, третій — солдатом і дослідником святих. Але справжню драму проживає лише один із них — Данстан Рамзі, П’ята Фігура, той, хто перебуває поза центром подій, але потай від інших визначає хід усього. У захопливому першому романі «Дептфордської трилогії» класик канадської літератури Робертсон Девіс веде читача від тихих вулиць провінційного Дептфорда й траншей смерті Першої світової війни до блискучого світу магії та похмурих залів бізнес-верхівки. На цьому шляху трапляються святі, чарівники, мільйонери, студенти, солдати — безліч фігур, кожна з яких спонукає замислитися про те, яку роль ми насправді відіграємо в історіях інших. «Пʼята Фігура» — беззаперечний шедевр світової літератури. Дотепний, мудрий, людяний, глибокий — як і належить класиці жанру.
По стилю написання книжка нагадує мемуари або біографію головного героя - Данстана Ремзі, чимось схожа на «Шантарам» Грегора Девіда Робертса по манері написання, тільки сюжет слабший, але теж дуже цікавий. Головний герой розповідає свою історію - від малого містечка Дептфорд до полів Першої світової війни та професорських кабінетів. Але це не нудна біографія. Це спроба зрозуміти, яку роль він відіграв у життях інших. Сама історія не є чимось новим або неймовірним, але вона затягує саме простотою і дуже знайомими ситуація для кожного. Ви просто читаєте книгу життя цікавої людини з усіма помилками, переживаннями та перемогами. Як таких яскравих перемог у головного героя немає, в нього все іде спокійно і рівномірно. Немає події, після якої автор злетів до нових вершин, всі здобутки Рамзі - це роки нудної праці. Увесь сюжет побудований на понятті «п’ята фігура». Про нього я дізнався через цю книжку. «П’ята фігура» - це не герой, не злодій і не кохана жінка. Це людина, яка ніби стоїть осторонь, але без якої сюжет просто не склеїться. Саме таким бачить себе Ремзі.
В книзі багато про святих і містику. Але не в релігійному плані, а скоріше як про частину нашої психології. Описано це дуже гарно і не викликає нудьгу, це просто потрібно для передачі емоції і розуміння цінності для головного героя. Дуже живі персонажі. Вони не ідеальні: вони заздрять, помиляються, кохають не тих і роблять дурниці. Автор пише про людей так вміло та тонко, що здається, ніби ти знаєш їх особисто. В книжці є гумор і він чудовий та доречний, а головне викликає усмішку, особисто в мене при читанні класики таке буває дуже рідко. Окремо хочу виділити тактильність обладинки, вона настільки приємна, що книжку не хочеться випускати з рук. А щоб закрити книжку і не провести рукою по обладинці, то це справжній злочин☺️

Рекомендую до читання всім, кому подобається читати про життя простих людей зі своїми важкими або не дуже долями. Оцінка: 5/5#відгуки_бункер