📖 «Чорне сонце»✍🏻 Ребекка РоангорсЯк я казала раніше, ця книга, наразі, одна з найтемніших і найатмосферніших фентезійних історій, які мені попадались останнім часом. І темрява тут не лише про кров,жорстокість etc. Вона всюди: у релігії, фанатичній вірі, пророцтвах і людях, яких з дитинства ламають і ліплять наново, під чужі очікування.Історія крутиться навколо кількох персонажів, але найбільше мене зачепив Серапіо. Хлопчик, якого з самого дитинства готують до чогось дуже моторошного й сакрального. Його буквально ростять як інструмент для бога-ворона. Сцени з його дитинства важкі, а місцями прям дуже тривожні. Особливо те, наскільки спокійно дорослі навколо ставляться до насильства в ім’я віри. Не сказати що це щось нове, як в реальності так і в купі художніх книг з подібною тематикою. Та кожного разу я дивуюсь, рівню всіх цих…дійств.Паралельно є лінія Ш’яли — капітанки корабля з магічним голосом, яка пливе морем до святого міста Това, де має статися Сонячне затемнення. І весь роман тримається на цьому відчутті неминучості. Усі персонажі вже повільно йдуть до катастрофи, просто ще не до кінця це розуміютьДуже сподобалось, наскільки створений Роангорс світ не схожий на класичне європейське фентезі. Тут культура й атмосфера натхненні цивілізаціями доколумбової Америки, і це реально освіжає жанр. Міфологія, ритуали, жерці, культи, політичні інтриги — усе відчувається чужим, древнім і не вторинним.Не новина, що я люблю деталі і побудову лору, та в цій книзі авторка не дає цієї інформації забагато. Трохи заводить в хаос богів, кланів і вірувань а там, потроху сам складаєш картинку. Атмосфера тут просто брудно прекрасна. Морок, спека, кров, море, пір’я, обсидіан, ритуали і постійне відчуття, що сонце скоро згасне, і нехай воно все летить то бісаВидавництво Богдан 🌟