«Priestess of Avalon/ Жриця Авалону»✍🏻 Меріон Зіммер БредліМаринувала цей відгук доволі довго, адже хотіла визначитися,чи проблема таки у всесвіті чи конкретно в цій книзі.Висновок буде вкінці )Отже. Що ми маємо. Це історія Елен,жриці Авалону,яка закохується в римського офіцера й опиняється між двома світами :магічним Авалоном і прагматичним Римом.Звісно, я очікувала чогось більш грандіозного на рівні «Туманів Авалону», але цього не сталося.Тут є магія, ритуали й дух Авалону, який мені сподобався в першій книзі. Опис природи,містичних обрядів та роздуми героїні про віру й обов’язок,усе це створює атмосферу,яка чіпляє і,все ж,дає поштовх читати далі,та водночас відчувається,що тут світ не такий багатогранний і глибокий,як описаний раніше.Елен в цілому цікавий персонаж,але трохи поверховий. Її боротьба між обов’язком і почуттями добре прописана,та часом здається, що авторка не знає,у який бік її розвивати. Вона сильна й вразлива,але її шлях до себе недостатньо переконливий. Впродовж всієї історії,і у фіналі, власне,нічого не зміниться.Я дуже люблю деталізовані світи і досить помірний темп книг, та тут це було занадто.Роман періодично провисає через надмірні побутові описи та сцени,на замін яким хотілося б більше розвитку сюжету і особливостей світу.Загалом, цілком непогана,а місцями навіть захоплива історія,але без того глибинного занурення,яке я очікувала. Атмосфера є,цікаві моменти є, але і відчуття читацького «голоду» теж є.Це непогане доповнення до серії, але точно не те,що залишиться зі мною надовго.Мабуть,це з тих книг,які краще читати, тільки коли хочеться просто повернутися в знайомий світ, або ж як я,бажати читати все по порядку,та не варто чекати чогось справді потужного.