🎭Бен Ааронович «Річки Лондона»📚 Видавництво: БогданЗ цією книгою я дуже гарно й весело провела час 😊. Це чудове, не банальне і дотепне поєднання міського, міфологічного й комедійного фентезі та містичного детективу з дуже харизматичним головним героєм.Все почалося холодної січневої ночі. Констебль Пітер Ґрант охороняв місце злочину до світанку і, так вже трапилося, допитав привида-свідка 😳.Пізніше він іноді задумувався, чи могло б його життя скластися інакше, "значно нудніше й достеменно безпечніше? Чи міг на моєму місці опинитися будь-хто, чи то таки доля? І в моїх міркуваннях виринули мудрі слова мого батька, який одного разу сказав: «Хто його зна, чого взагалі, курва, щось відбувається»".На той момент Ґрант ще був інтерном відділу з розслідування убивст поліції Лондона на завершальному етапі випробувального терміну. І якраз після цього дізнався, що його направляють у відділ ведення справ. А він ж бо хотів у слідчий відділ — "підтримувати королевин мир", "вершити порядок із хаосу", — а не бути офісним планктоном.Втім, ні тому, ні іншому не судилося статися — Ґрант став учнем чарівника 😲, тобто помічником детектива головного інспектора Томаса Найтінґейла з відділу економічних та особливих видів злочинів.Пітер Ґрант скептичний і самоіронічний, прямолінійний, допитиливий і відкритий до нового, простацький, але знає своє місце й можливості (зокрема, коли слід змовчати, закрити очі, збрехати чи відступити). Часто відволікається на щось і буває не надто уважним до деталей, але наполегливий і завжди намагається доколупатися до суті, коли його щось дійсно зацікавить.Знайомство з Найтінґейлом кардинально змінило світогляд і життя Ґранта: "Я витріщився на нього. Я не вірив у привидів, фейрі чи богів й останні кілька днів почувався наче на виставі усе чекав, коли з-за куліси вийде фокусник і попросить мене вибрати карту — будь-яку карту. Я не був готовий повірити в привидів, але така вже штука з емпіричним досвідом — він трапляється."До слова, повірити Ґранту довелося не лише у привидів, а й у інших надприродніх істот і в магію. За словами Найтінґейла, магія пішла на спад, затьмарена наукою й технологіями, але нікуди не зникла. Разом їм довелося розплутувати низку жахливих, непояснюваних з точки зору науки і здорового глузду, злочинів, а також шукати способи не допустити війни між богами річок Лондона 🙂.Спостерігати за цією парочкою суцільна насолода: драйвово, містично, місцями криваво, але часто ще й дуже весело. Наприклад, завжди дуже потішною була бюрократична тяганина з відпрацьовуванням правдоподібних версій замість надприродної правди.Заодно познайомилася з буднями лондонського копа, як-от: "є певні засадничі речі: птахи літають, риби плавають, а дурні й поліціянти кидаються в гущу подій" чи "стандартний протокол взаємодії з притрушеними довбограями: підтримувати розмову, підійти ближче, схопити, коли ті відвернуться".Твір загалом дуже вайбовий. Сам Лондон, багатий на історії та спогади, відчувається на кожній сторінці. Ще й розповідається багато про його історію та фольклор долини Темзи.Переклад, до речі, дотепний і з характером, наприклад: "Тож отак, пані та панове, ми даємо раду з упирями в старій добрій Лондонщині".Словом, я у захваті, хочу ще. Якщо вірити GoodReads, серія загалом налічує 10 романів і ще купу повістей, оповідань і навіть коміксів. Треба їх усі! ❤️#читаємоБогдан