Відгук Петра Мірошника😎Роджер Желязни "Дороговкази", видавництво Богдан, 160 ст, 2024 р.#читаємоБогданЖелязніада продовжується! От не вгадаєш з цим Желязни - читаєш анотацію, намагаєшся вгадати що на тебе чекає, а авторові все рівно вдається вразити! А у випадку з "Дороговказами" взагалі вийшло, що це тепер моя одна з найулюбленіших його книг, хоча я думав, що вона буде навпаки десь в кінці цього топу. Але я не проти такого сюрпризу, навіть навпаки"Дороговкази" - це чудовий приклад роману про подорожі в часі, який хоч і не є твердою фантастикою, але приємно вражає своїми концепціями. Не зважаючи на малий об'єм, книзі є чим здивувати. Головний герой Ред Доракін подорожує Дорогою, щоб знайти своє минуле. Що це за минуле, звідки він - він не знає, але його веде власне відчуття в ціх пошуках. З іншої сторони його шукає син і от десь на Дорозі вони зустрінуться...Перше, на що звертаєш увагу, коли читаєш цей роман, це назви розділів - Один і Два, які чергуються. Желязни вирішив, що перший буде лінійною історією (про Реда), а другий - нелінійною (другорядні персонажі). Тобто маємо сюжет, який час від часу стрибає в часі - минуле та майбутнє. Якщо чесно, про це я дізнався вже коли прочитав роман. Я, звісно, бачив, що іноді історія неначе відхиляється, але це лише додало якоїсь інтриги в сюжеті. Я просто насолоджувався книгою.Взагалі, "Дороговкази" мені прям дуже сподобались. От якась ця книга затишна. І герої тут цікаві, не зважаючи на те, що прописані вони лише поверхнево. Цього вистачає на таку невелику книжечку. Є щось чудове в можливості проїхатись такою Дорогою і побачити чи то минуле, чи то майбутнє. В "Дороговказах", мабуть, найсильніше проявляється романтична натура фантаста Роджера Желязни. А взагалі, іноді виникало відчуття, неначе ти це вже бачив колись, оці ідеї. Наприклад, згадалось оповідання Стівена Кінга в збірці "Команда скелетів" "Найкоротший шлях місіс Тодд". Хто зна, чим надихався пан Стівен.Гарна книга, яку справді хотілось би бачити в більшому об'ємі. Щиро раджу!