«Могили гріли боки на осонні»* * *Могили гріли боки на осонні,Тут пахла тиша, віяло теплом. А ген, внизу — оливи в пишних кронахТримали, як в промолених долонях,Гробницю, де спочив Авесалом. Прочани мляво сходили в долину,З долини — вгору, он до тих воріт. Тут зупинялись, розминали спину,Обтрушували пил із одежини,Втирали із чола солоний піт. Давидів град збирав дітей Єгови. За тиждень свято, скоро вже Песах. Тут у воротах — гам і крик, розмови,Хтось піший йшов, хтось їхав на ослові. Лилася з неба сонячна яса. У гомоні запрудженого містаНе всі звернули погляд до села,Де гурт якийсь під вигуки врочистіЛамав із пальм лапате свіже листяЙ стелив під ноги сірого осла.«Це ж Він, що, кажуть, нібито Месія. Он, на ослі — Учитель і Пророк! Чи то Ісая, чи то Єремія...» «А я от чув, Він єресь дивну сіє,Друг митників, рибалок і жінок…»Гудуть, як вулик. Місто, зустрічаєЦаря, що має втішити народ. Здавалося б, зоря зійшла над краємЩо пережив полон, ворожі зграїІ дочекавсь обіцяних щедрот. Осанна, вигуки, захоплення, вітання. Осля зеленим килимом іде... А Він... мовчить, немовби то останняЙого дорога... І оце мовчанняТаке невчасне в криках: «Ось гряде!»Всміхнися, Вчителю! Скажи слова утіхи. Проголоси Свій царствений указ! Вуста тремтіли й вирвалося тихе:«Єрусалиме... Скільки стрінеш лиха!» —Й сльоза урвала біль пекучих фраз. Заслала місто біла поволока. Нові прочани сунули з села... І з тих осанн, з тих вигуків високихБули правдиві — лиш сльоза ПророкаЙ проста покірність сірого осла. Юрій Вавринюкhttps://bogpoet.com.ua/autor/vavrynyuk-yurij/mogyly-gryly-boky.html