Статистика telegram каналу - @bogdanfreikorps

2021-09-28

Войцеховський

Кількість підписників:
459
Фото:
59 
Відео:
10 
Посилання:
31 
Категорія:
Блоги
Опис:
Всі соцмережі заблоковані Тепер живу тут Голос Фрайкору Зв’язок: @bandera_freikorps

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Войцеховський - @bogdanfreikorps

Очікував, що напише російське Міноборони, але окрім ритуального :«Ночью нанесён удар высокоточным оружием по одному из центров принятия решений ВСУ, объект поражён, цель удара достигнута» нічого  не було. Хотів почути, про знищений батальйон неонацистів, ангар з «Леопардами» чи може, про те, що мене вбили. Одначе, в ніч на 6 червня росіяни обстріляли вулицю Римарську в Харкові, ракета потрапила в дорогу прямо перед входом в будівлю, де в 2017 році створювався Фрайкор і яка майже 5 років була нашим домом.
Після початку повномасштабного вторгнення, ми, по суті, законсервували будівлю через ризик завдавання удару по ній, зрештою, це була юридична адреса Фрайкору та і всі ватники Харкова знали хто в ній перебуває. Тому в наслідок атаки ніхто не постраждав, приміщення було пусте.
Звичайно, цей ракетний удар був дуже неприємний, адже символічне значення цієї будівлі для нас та взагалі всього націоналістичного руху велике, в неї дуже насичена історія, і це ще одна сторінка в ній і ми обов’язково після перемоги повернемось на Римарську 18 та все там відремонтуємо, а будівля буде ще довго домом для майбутніх поколінь націоналістів Харкова.
1400
23-06-08 19:18
»ЗНАЙДИ ЗАЙВЕ«
Ніколи такого не було, й от знову - потрібні Україні як цапу контрабас різнобарвні збоченці вкотре довели, що їм їх глобохомо-маячня важливіша за національну ідею.
Дехто Шаригіна відкрила свого рота на Героя України, полеглого Георгія Тарасенка - мовляв, Герой не заслуговує пам'яті, бо в мирний час займався очищенням батьківщини від лівацьких ініціатив та проектів. Добре, а мінуси будуть?
А поки всякі болотні гидоти намагаються забруднити повітря своєю надзвичайно важливою думкою, ми нагадуємо вам, що найкращий спосіб, в який саме ви можете вшанувати пам'ять Героя Тарасенка - це приєднатися до нашого збору для його підрозділу "Фрайкор", та допомогти навіть найменшим внеском наблизити перемогу над ворогами України - як зовнішніми, так й внутрішніми.
Гетьманські Пензлі
1300
23-03-28 18:38
Україна існує всупереч. Зіткнення двох світів на нашій землі мало б знищити нас, натомість зробило боротьбу звичкою. Це допомогло руйнувати імперії. Це ж і завадило створити свою. Ми можемо роками організовано протистояти ворогу, але після – нам не вистачає ні конкретного бачення національного проєкту, ні волі, щоб довести його до кінця.

Разом з Воїнами Україна потребує Державотворців. Георгій Тарасенко поєднував ці архетипи.
В 17 років Він вперше відправився на фронт. Тоді, весною 2014 року, єднання нації було колосальним. Під прапорами націоналістів було тисячі послідовників по всій країні. Але, пройшовши критичний момент, постало питання “що далі?”. Відповіді не було. Люди потребували чогось більшого, ніж боротьба.
Георгій розумів, Перемога – це сума виграних боїв на всіх фронтах. Можна виграти війну та програти мир.
Так у 2017 році з’явився Фрайкор – добровольчий підрозділ та військово-патріотична організація орденського типу.
Кістяк організації ніколи не перевищував двох десятків чоловік. Стати членом організації було важко, але, пройшовши всі випробування, людина ставала частиною родини. Жорсткий відбір давав впевненість у людях. Чітко прописані погляди – в майбутньому.
Добровольчий підрозділ постійно проходив ротації в зоні АТО/ООС. Багато людей, які брали участь у діяльності підрозділу до 24 лютого, зараз виконують бойові завдання на різних напрямках у різних структурах.
Такий підхід виправдав себе. Бій у стінах 134 школи в перші дні повномасштабного вторгнення – яскравий приклад. Війна – донька Хаосу. Перемагає той, хто здатен навести лад. Саме цю задачу Георгій і виконав – завдяки чому російські спецпризначенці були знищені. Пізніше самі росіяни визнають, що програш у тому бою став однією з причин провалу штурму Харкова.
Під час штурму Малої Рогані Георгій не зрадив собі: йшов першим та вів своїх бійців.
25 березня 2022 року Георгій Тарасенко загинув. Йому було 25 років.
Посмертно нагороджений званням Герой України.
Біль по втраті найкращих для нас не новий. Цим платимо за шанс створити сильну державу та обрати своє майбутнє. Для цього треба бажати більшого, ніж встановити прапор над ворожою столицею. Не впораємось – повторюватимемо сценарій, поки не засвоюємо урок, або не перестанемо існувати.
Георгій мав візію майбутнього та послідовно втілював її.
Пам’яті та Помсти нам не достатньо. Ми доведемо Твою справу до кінця.
@freikorps_org
678
23-03-25 07:32
Осінь 2016, Кримське, Луганська область.
692
23-03-14 16:44
Трохи спогадів з минулого року.
Перші два відео були зняті мною і встигли облетіти весь світ, це початок бою ми тільки прибули під школу, потім моє поранення і госпіталь.
Ось нещодавнє інтерв’ю, в тому числі, про той бій:
https://dumka.media/ukr/interview/1674638528-nachshtabu-fraykora-voytsehovskiy-proriv-rosiyan-do-shkoli-na-shevchenka-mav-stati-pochatkom-zahoplennya-harkova-chastina-1
А ще відео з нашим Балу про бій на школі https://youtu.be/F6FIAxgC4vo
755
23-02-27 18:10
24.02.2022 Чесно кажучи, попри активну підготовку до війни, жив повсякденним життям, так, наприклад, 23 лютого я ще відвідав універ та зробив запит у МВС, щоб отримати інформацію, необхідну для дисертації. 24-го я ночував не в себе вдома, де була особиста…
9200
23-02-24 11:04
Сьогодні Жорі могло б виповнитися 26. Часто думаю про те, як би все склалося, якби він був живий, як би розвивався Фрайкор, якби повномасштабне вторгнення не відбулося, але ні до чого ці роздуми ніколи не приводили.
Залишилися тільки спогади про той шлях, який ми разом пройшли. Одним із них зараз поділюся з вами.
День народження Жори у 2015 році. Тоді ще Фрайкору не було навіть у думках, але був колектив, який зібрався в тому числі навколо Жори, і це святкування було одним з перших у форматі «протофрайкорівського колективу». Хтось із присутніх «зійшов з дистанції», покинув рух і не воює зараз, хтось воює в інших підрозділах, а хтось продовжує справу Жори.
3 фото з того святкування. Юні я і теперішній командир добровольчого підрозділу Макар, мені 18 років, йому – 19.
Дивлюся на це, і, справді, ніби інший світ, в який вже не повернутися.
731
22-12-06 20:12
Минуле літо на позиціях у Пісках. Тоді там було далеко не так “спекотно”, як зараз. Частина селища, в якій було зроблено це фото, зараз зайнята ворогом. Минулого року Фрайкор з кінця квітня по листопад тримав оборону на цих позиціях. Вони є крайніми у напрямку Донецька. До окопів противника було більше ніж 100 метрів, до Донецька – менше пів кілометра.
2021 року ми задавали темп війни на тому напрямку. Доклали багато зусиль до інженерного облаштування позицій та в деяких місцях дещо висунули їх вперед для покращення лінії оборони.
Позиції, утримувані тоді нами спільно з ЗСУ, мали невеликий виступ у сторону ворога з загальною довжиною фронту цього виступу менше кілометра. Вони були добре обладнані – про це свідчить те, що ворог не міг їх взяти протягом 5 місяців з початку повномасштабного вторгнення, а також для того, щоб їх зайняти зараз, у перший день свого наступу окупант випустив 6,5 тис. снарядів, по суті, стираючи вибудувану там оборону українських сил. Щільність вогню хіба можна порівняти з Першою світовою, тільки на цей раз воюють не “Великі нації”, а вільні європейці з орками.
1100
22-08-04 20:59
Варто згадати сьогоднішню дату, яка є маловідомою в Україні та про яку хочуть забути в росії.
14 червня 1995 року під час Першої чеченської війни близько 200 бійців чеченського спротиву під командуванням Шаміля Басаєва на трьох вантажівках здійснили глибокий рейд у російський тил та захопили російське місто Будьонновськ. 2000 росіян, жителів міста були взяті в полон та утримувались у місцевій лікарні, з яких десятки загинули від вогню російських військових при спробах штурму.
В росії ці події називають терактом, і намагаються в цьому переконати світ, проте варто згадати, що вони відбулися набагато пізніше за російське вторгнення в Чеченську Республіку Ічкерія, за пів року, як російські літаки та артилерія знищували міста і села чеченців, як російські солдати гвалтували, грабували та розстрілювали цивільне населення Ічкерії.
Для Басаєва і його бійців рейд на Будьонновськ був відчайдушним вчинком, який справедливо міг розцінюватися як квиток в один кінець, але вибору в його бійців не було, адже вони мали будь-якою ціною зупинити знищення росіянами їх Батьківщини та вбивства їх близьких. Захоплення Будьонновська – це велика перемога Ічкерії та ганебна сторінка російської історії.
До чого це все? У нас з вами зараз йде така сама війна з росіянами, яку ЧРІ вела 27 років тому. Росіяни безжально знищують українські міста, мешканці Бєлгорода радісно знімають на камери історії, як з їх міста вилітають ракети, які вбивають українців. Мало кому з них спадає на думку, що чим більше гине українців, тим ближче той момент, як хтось з українських польових командирів на власний страх і ризик захоче повторити авантюру Шаміля Басаєва. До Бєлгорода ближче, ніж із Чечні до Будьонновська, а корупція в російських військових не зменшилася, тому хто захоче, той дорогу знайде.
Українців у 40 раз більше, ніж чеченців, і справжній український спротив, ще стримується на жорстокість, буде відповідати лиш жорстокістю. Кожний росіянин повинен розуміти, що кожний загиблий мирний житель України, кожний російський військовий злочин наближає його населений пункт до повторення історії Будьонновська, доведені до відчаю військові, які щодня втрачають своїх близьких і не в змозі терпіти російське свавілля, багато на що здатні.
807
22-06-14 18:41