Шкарівка завжди мала і має особливі ритм та характер. Це відчуваєш у тиші над Россю, у величі знайомих пагорбів, у самому повітрі, яким хочеться дихати на повні груди.Село береже глибоке коріння: перші згадки про нього датуються XVI століттям, а археологічні знахідки свідчать, що життя на цих мальовничих пагорбах вирувало ще задовго до перших писемних згадок.Немов величний і мовчазний вартовий часу, на пагорбі височіє Святодухівський храм - архітектурна і духовна окраса села, яка ось уже 270 років береже пам’ять про покоління шкарівчан: їхні радощі, випробування, молитви й надії.Та найголовніше - Шкарівка живе і пульсує сьогодні. У дитячому сміху, у ранкових клопотах, у світлі вікон, що кличуть додому, у родинному затишку та щоденних турботах. І саме це, звичайне життя, сьогодні є нашою найбільшою цінністю.Те, що ми можемо повертатися до своїх домівок, виховувати дітей, працювати, спілкуватися рідною мовою, - це найцінніший дар наших Захисників і Захисниць. Кожен прожитий нами день, кожна мрія і кожна можливість берегти та розвивати рідний край стали можливими завдяки їхній відвазі.Низький уклін кожному й кожній, хто боронив і продовжує боронити Україну.Тож нехай Шкарівка сьогодні і завжди залишається тим місцем, куди лине серце. Нехай тут зростають діти, обов’язково повертаються додому ті, кого так палко чекають, а за великим святковим столом завжди збираються найближчі люди.Нехай у кожній оселі панують тепло і злагода, Рось і далі несе свої води повз рідні береги, зеленіють луки, а історія Шкарівки поповнюється новими, добрими сторінками - під мирним українським небом.З Днем села, Шкарівко! Зі святом!🖋 Володимир Вовкотруб