Наближаються ті «можливо 10 днів», які Трамп відводив для прийняття рішення стосовно дій США по відношенню до Ірану. Моя робоча версія була така - роблячи цю заяву він вигравав час для того, аби американські війська зайшли в можливу операційну зону і зайняли визначені позиції для проведення атаки. Продовжую виходити з того, що зараз варіант військового удару вище ніж можливість дипломатичного врегулювання.З одного боку, як пише АВС News, Трампу знову довели можливі сценарії дій. Які саме – журналістам невідомо. Є лише інформація, що зробили це адмірал ВМС США Бред Купер, який керує військами на Близькому Сході як голова Центрального командування США генерал Ден Кейн, голова Об'єднаного комітету начальників штабів. Судячи з усього, США схиляються до того аби почати війну чужими руками. А саме – Ізраїлю. Останніми днями все частіше в пресу просочується інформація про це. Логіка Вашингтону зрозуміла. Якщо Трамп, який заявляв що не буде розпочинати війни, тим більше в такому чутливому для американців регіоні як Близький Схід, розпочне цю війну, він тим самим ще більше погіршить шанси Республіканської партії перемогти на виборах в Конгрес. Якщо удар по Ірану нанесе Ізраїль, Тегеран майже напевно завдасть удару помсти. І тоді у Трампа будуть розв’язані руки - втручання США в конфлікт буде відповідати багаторічній політиці захисту Ізраїлю.З іншого боку, вже зараз, до можливого початку військової кампанії Вашингтон намагається применшити її наслідки. В інтерв'ю газеті The Washington Post віце-президент Венс заявив: «Ідея про те, що ми знову роками будемо воювати на Близькому Сході не має жодних перспектив, цього це станеться». Це нагадало заяву президента Ліндона Джонсона, який у 1968 році, говорячи про війну у В’єтнамі, сказав: «ми не можемо воювати там вічно». Останній підрозділ армії США залишив цю країну лише у 1973 році. Крім того, Венс дав зрозуміти, що передвиборчі обіцянки не воювати, це саме обіцянки, а не дороговказ. «Я справді вважаю, що ми маємо уникнути повторення помилок минулого. Але так само вважаю, що не можна надто буквально засвоювати уроки минулого. Те, що один президент не впорався з веденням війни, не означає, що ми більше ніколи не можемо брати участь у військових конфліктах», - сказав він WP. Це для мене сигнал того, що удар таки буде. Тим часом дипломатія поки що не приносить результатів. Перемовини в Женеві не призвели до появи ані угоди, ані заяви стосовно досягнення якогось прогресу по якомусь з пунктів. І останнє. Чому я пишу про Іран, а не про, наприклад, Костянтинівку? Не тому, що мені байдуже до Костянтинівки. Навпаки. Просто, на відміну від багатьох коментаторів, я не маю права публічно обговорювати перебіг бойових дій. Будь-яка оцінка, припущення чи коментар про ситуацію на фронті може коштувати комусь життя. І дуже часто цивільна людина навіть не усвідомлює, де проходить ця межа. Є речі, які знаєш — але не можеш сказати. Є висновки, які маєш — але не маєш права озвучити. Тому я говорю про те, що можу аналізувати відкрито — про глобальний контекст війни.А наслідки можливої війни в Ірані для війни проти України – очевидні. Починаючи від приділення більшої уваги саме ближньосхідній кампанії до зміни кількості озброєння, яке буде застосовуватися проти України. Цікаво, як поведе себе рф, яка один раз вже зрадила Іран, коли промовчала проти застосування американцями бомбардувальників B-2 Spirit, які скинули бункерні бомби по ядерним об’єктам. До речі, Тегеран тим часом взяв на озброєння кацапську тактику спілкування з Трампом. Нині Іран намагається зацікавити його великими економічними вигодами для США, зокрема доступом американських компаній до інвестицій у нафто-газові проєкти та видобуток корисних копалин, щоб підштовхнути Вашингтон до домовленості щодо ядерної програми й уникнути нових ударів.
Президент США Дональд Трамп виступив зі зверненням до нації. The New York Times провів фактчекінг заявленого. «Я завершив вісім війн», - сказав Трамп. "Це перебільшення", -відповідає NYT. Серед восьми конфліктів роль пана Трампа в деяких є суперечливою, в деяких бойові дії відновилися, а до інших термін «війна» взагалі неможна застосовувати.
Незважаючи на підписання мирної угоди в червні, вже у липні знову спалахнули бойові дії між Руандою та ДР Конго. Попри липневе припинення вогню, в листопаді Таїланд призупинив мирні переговори з Камбоджею, і зіткнення відновилися.Припинення вогню між Ізраїлем та ХАМАС набуло чинності в жовтні. Між тим ізраїльські удари не припинилися і з того часу в Газі було вбито близько 600 палестинців.Індія заперечує роль Трампа у припиненні зіткнень з Пакистаном, що спалахнули минулої весни.Про війну проти України Трамп сказав побіжно, лише зауваживши, що “ми дуже наполегливо працюємо, щоб покласти край дев'ятій війні, вбивствам і різанині між росією та Україною"
Сьогодні багато сказано про героїзм українців, нашу стійкість, жертовність і силу. Все правда. Так є. Пару слів в цей день я хотів сказати про противника і ворога. Точніше, одне слово. Після 24.02.22 "русский" автоматично став значити "пидор". Вже не знаю як це сталося, але ціла, ні, не нація, а скупчення населення в межах тимчасових кордонів рф, втратило навіть не суб'єктність, а самоназву. Це відбулося швидко і спостерігалась навіть деяка еволюція. Спочатку більшість в Україні зрозуміла різницю між "русский" та "росіянин". Потім поставили знак рівняння між ними обома та визначенням "пидор". Так їх називають у війську, під час нарад в штабах (як мінімум на тих, де я був присутнім), в побуті. Пишу про це без якоїсь зловтіхи (але добре, трохи є), просто фіксую ще один аспект нівелювання штучно створеної величі рф. Якщо хочете, з академічного інтересу, бо емоції вже притупилися: злість є, але не сплесками, а постійним холодним пламенем. Зараз образ жителя рф немає нічого спільного з балетом, літературою або космосом. Нині це тупе, агресивне бидло, яке гадить в чужому домі. Сподіваюсь, ставлення до них буде відповідно не тільки з нашого боку, і буде тривати довго. Як там главпідор вчора своїм сказав: "так будет всегда".
Іран уклав секретну угоду з росією на суму 500 млн євро, пише FT. У рамках договору Іран планує відновити системи протиповітряної оборони, зруйновані під час минулорічної війни з Ізраїлем. Документ підписали в Москві в грудні 2025-го. Згідно із російськими документами, з якими ознайомилося видання та із посиланням на кілька джерел, знайомих з угодою, документ передбачає постачання 500 переносних пускових установок "Верба" та 2 500 ракет "9М336" до нмх протягом трьох років."Верба" – переносной зенітний комплекс. Має ракету з інфрачервоним наведенням, яка здатна уражати крилаті ракети, літаки на низькій висоті та дрони. Комплекс обслуговують невеликі мобільні групи, що дозволяє сухопутним силам швидко створювати розосереджену оборону без залежності від стаціонарних радарних установок.Згідно з контрактом на €495 млн, постачання заплановано трьома траншами з 2027 по 2029 рік. За словами одного з джерел, можливо, невелику кількість систем було доставлено раніше.Тегеран офіційно звернувся із запитом на ці системи в липні минулого року, за кілька днів після завершення 12-денної війни, під час якої США ненадовго приєдналися до Ізраїлю в ударах по трьох ключових ядерних об’єктах Ірану. Під час тієї кампанії інтегрована система ППО Ірану зазнала значних втрат, що дозволило ізраїльським ВПС швидко встановити й утримувати перевагу в повітрі над значною частиною країни.Один із колишніх високопосадовців США зазначив, що росія могла розглядати угоду як спосіб відновити відносини з Іраном після того, як вона не надала підтримки союзнику під час 12-денної війни з Ізраїлем.
18 лютого президент США Дональд Трамп заявив, що рішення стосовно застосувати силу проти Ірану може з’явитися протягом 10 днів. «Можливо, нам доведеться піти на крок далі, а можливо, й ні. Можливо, ми укладемо угоду. Ви дізнаєтеся протягом наступних, ймовірно, десяти днів, але ця сьогоднішня зустріч є доказом того, що за рішучого лідерства немає нічого неможливого»
, - зазначив він на першому засіданні Ради миру. Яка іронія: говорити про перспективу війни під час засідання Ради миру…. Впевнений, 10 днів - це час який Трамп давав не Ірану аби вони прийняли рішення, а собі. Саме рішення вже прийняте – напад на Іран буде, ми просто поки не знаємо деталі. Чи то це буде кількатижневе бомбардування країни (кількість стягнутої авіації перевищує кількість яку було застосовано 2003 року під час вторгнення в Ірак); чи то, як пише Axios з посиланням на джерела в американському уряді, може бути реалізований сценарій «який передбачає ліквідацію аятоли, його сина та мулл». А 10 днів потрібні для того аби американські авіаносці встигли дійти в зону, яка з одного боку дозволить проводити стрільби по території Ірану, а з іншого – забезпечити захист Ізраїлю.20 лютого, авіаносець USS Gerald R. Ford , його авіакрило та елементи авіаносної ударної групи вже були у західній частині Середземного моря. Також Гібралтарську протоку пройшов USS Mahan - ракетний есмінець класу "Арлі Берк". Для прикриття Ізраїлю авіаносцю не обов’язково залишати східне Середземномор’я. Бойовий радіус палубної авіації (F/A‑18 або F‑35C) становить приблизно 700–900 км без дозаправки та значно більше з дозаправкою в повітрі. Це означає, що для прикриття перебування у східному Середземномор’ї вже є достатнім.Інша справа — застосування сили безпосередньо проти Ірану.Щоб авіація авіаносця могла ефективно діяти по території Ірану без надмірної залежності від дозаправки, оптимальною позицією є Перська затока або північна частина Аравійського моря (див. мапу). Від східного Середземномор’я до Перської затоки — приблизно 6-7 тисяч км залежно від точки старту. Крейсерська швидкість авіаносної ударної групи — близько 18–20 вузлів. За такої швидкості чистий час переходу становить приблизно 7–8 днів. Але до цього треба додати час для проходження Суецького каналу та час для проведення злагодженності. Тобто, реалістична оцінка часу переходу — 8–10 днів. Після прибуття в район операції починається фаза розгортання, яка, зокрема, передбачає інтеграцію в систему регіональної ППО та ПРО та налагодження логістики та циклів авіаційних вильотів. Це ще 2–4 доби.Підсумовуємо. За максимально швидкого переходу і мінімального часу на адаптацію для участі у бойових діях флот та авіація будуть готові до застосування 27–29 лютого. Це і є 10 днів від моменту заяви Трампа. Для прикриття Ізраїлю з району східного Середземномор’я окрема дата «готовності» не потрібна — така функція доступна практично одразу після входу в район операцій. Але якщо говоримо саме про «роботу» по Ірану з Перської затоки — орієнтир: початок березня, приблизно 2–6 число.
Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон донедавна мовчки спостерігав за дискусіями на полях ключових світових форумів — у Давосі та Мюнхені. До сьогоднішнього дня. У The Wall Street Journal вийшла його колонка, в якій він жорстко проходиться по останніх заявах європейських лідерів. Так, він ставиться до них як до друзів. Але саме як друг дозволяє собі сказати те, що вони, можливо, й самі думають, але не наважуються вимовити вголос.Ліберальна Європа, пише він, «демонстративно морщиться від «хамства» адміністрації Трампа, притуляючи до носа свої напарфумовані хустки».Так, американці можуть бути непередбачуваними. Так, Білий дім помиляється, якщо вважає, що росія прагне миру. Так, адміністрація Трампа могла б зробити значно більше, щоб завершити цю війну. І ми можемо лише сподіватися, що це станеться. Але яка, друзі мої, європейська альтернатива?
Головний меседж Джонсона — розрив між словами і діями. Між гучними деклараціями та конкретними кроками. Наприкінці колонки він фактично ставить ультиматум: або Європа починає діяти, або замовкає.І «діяти» означає насамперед розморозити російські активи та спрямувати ці кошти Україні — як частину репарацій, які росія має заплатити. Теза проста, але водночас смілива. Навіть в Україні тема репарацій поки що не звучить так прямо.Чи справді Європа хоче, щоб ця війна закінчилася? Якщо так — що вона для цього робить? Якщо нам небайдужі страждання українців, то чому б не надати їм засоби для знищення заводів, що виробляють російські безпілотники? Чому Німеччина досі утримує свій арсенал крилатих ракет Taurus? Через страх «ескалації»?Історія цієї війни показує: єдиний, хто по-справжньому боїться ескалації, — це сам путін.Якщо Європа хоче довести свою стратегічну автономію, вона могла б розпочати узгоджену операцію з арешту тіньового флоту — нафтових танкерів, які порушують санкції та фінансують російську військову машину. Чи вистачить у європейських лідерів на це політичної волі?Європейці могли б продемонструвати свою відданість вільній та суверенній Україні, відправивши обмежений контингент військ до однієї або кількох повністю безпечних частин України. Йшлося б не про участь у бойових діях і не про наражання європейських солдатів на небезпеку, а про чіткий політичний сигнал: рішення запрошувати іноземні війська на свою територію — це суверенне право України. І не справа путіна. Ось що означає вільна Україна.Питання лише в одному: чи вистачить у Європи сміливості довести, що вона справді вірить у цю ідею?
Dixi
Однією з постійних тем обговорень у Мюнхені було європейські та американські «гарантії безпеки» для України, якщо буде досягнуто угоду про закінчення війни. Американські медіа пишуть про те, що контури цих гарантій вже можна побачити. І одна з їх складових - військовий контингент. Мова йде про мінімум дві іноземні бригади (від 7к до 10к військовослужбовців). "Цього буде недостатньо, щоб зупинити масштабне повторне вторгнення Росії, але, ймовірно, цього буде достатньо, щоб стримати його", - вважає Девід Сенгер, кореспондент з питань національної безпеки газети The New York Times. Однак досі незрозуміло, де цей контингент буде розташований: в Україні чи за її межами. Крім того, знову постала тема ракет Tomahawk. На закритій зустрічі в рамках Мюнхенської конференції з безпеки, яка відбулася між президентом України та сенаторами США, Володимира Зеленського запитали, скільки ракет далекого радіуса дії йому потрібно і що він з ними робитиме в разі чого. Про закриту зустріч розповів сенатор Ліндсі Грем (не тримає в собі дідо нічого): «Він дуже детально описав, як «Томагавки» можуть допомогти змінити військовий баланс. «Томагавки» змінюють правила гри з точки зору ураження логістики. Це змінює правила гри у військовому плані». Мова йде, за великим рахунком, про дві групи цілей - оборонні підприємства, зокрема, російські заводи з виробництва безпілотників та нафтовидобувні об'єкти. Детальніше про підсумки цьогорічної Мюнхенської безпекової конференції дивіться сьогодні, на ютуб-каналі "Чорна лампа", а згодом, слухайте на подкаст-каналі.
Європейські лідери з’їжджаються на Мюнхенську безпекову конференцію. Вперше я туди потрапив 2017 року. Дональд Трамп вже став президентом і його заяви були обнадійливими – як для України, так і для Європи. Сенатор Маккейн був живий, а від Великої Британії у Bayerischer Hof виступав міністр закордонних справ Борис Джонсон.Тоді Білий дім на конференції представляв віце-президент США Майк Пенс (нині це буде держсекретар Марк Рубіо). "Ми повинні закликати росію до відповідальності та вимагати, щоб вона поважала Мінські угоди, і почала деескалацію насильства на сході України, - заявив він. - США продовжуватимуть наполягати на необхідності притягнення росії до відповідальності, навіть коли ми шукаємо нові точки дотику (з рф – ЧЛ.), які, як вважає президент, можна знайти".
Через майже 10 років ситуація змінилася. Тепер Європа та США ще не вороги, але вже точно не друзі. Саме напередодні MSC-2026 видання Politico опитало по 2к+ респондентів у США, Франції, Німеччині, Канаді та Великій Британії стосовно відносин між союзниками. І ось що вийшло.- В кожній країні більшість опитаних вважає США ненадійним союзником. Найбільше, зрозуміло, ображені канадці - 57%. Найменше – британці. Але й там вже геть погане ставлення до Вашингтону: 35% британців назвали США надійним союзником, а 39% – ненадійним.- Більшість опитаних у Франції та Німеччині заявили, що не вірять, що вороги боятимуться напасти на них через їхні стосунки зі США. Тобто, думають собі вони, військова міць, якою любить хизуватися Трамп, не є гарантією ненападу. - У Франції лише 17% респондентів погодилися з твердженням «США поділяють наші цінності» проти 49%, які так не вважають. У Німеччині 50% заявили, що Сполучені Штати не поділяють їхніх цінностей, тоді як лише 18% впевнені, що Вашингтон «захищає демократію».Всьому є причина і тут вона очевидна. Напруга між союзниками виникла через Трампа. І через нього вона спаде. У Німеччині, Франції та Великій Британії більшість респондентів заявили, що Трамп послабив відносини з їхніми країнами, але вони можуть відновитися після його відходу.
Про ситуацію навколо Національного військового меморіального кладовища.Для війська пам’ять про полеглих — це невід’ємна складова військової честі, традиції та внутрішнього порядку, на якому тримається армія. Кожен полеглий Захисник України має право на гідне поховання з військовими почестями — і це обов’язок держави перед тими, хто віддав за неї життя.Ми не згодні з судовим рішенням, яке визнає незаконною передачу земель для Національного військового меморіального кладовища. Рішення, винесене «іменем України», цинічно попирає права тих, хто загинув заради цього імені. Тих, хто вимовляв його в останню хвилину свого життя.Судові рішення у сфері землекористування не можуть і не повинні нівелювати вже здійснене вшанування загиблих воїнів. Дотримання формальних норм без урахування їхнього змісту та мети є неприпустимим. Полеглі Захисники не мають ставати заручниками людської байдужості, професійної некомпетентності або правових спекуляцій. Чи, виносячи своє рішення, суд замислився, що буде з уже похованими воїнами? Хорунжа служба 1-го корпусу НГУ «Азов» наголошує: держава під час війни не має права руйнувати ритуали пам’яті. Місце поховання воїнів — це частина бойового побратимства, символ тяглості війська і відповідальності живих перед мертвими. І в Україні воно має бути там, де перебуває зараз. Там, де його визначила держава.Офіційний сайт корпусу | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram | YouTube | Twitter | Facebook | TikTok | WhatsApp
Свого часу ми дізнаємося що ховається за формулюванням причин сьогоднішнього блекауту. Офіційно це звучить так: «аварія сталася через технологічні причини на лініях між енергосистемами України та Молдови». Самі технологічні причини не називаються. Припущу, що за цим стоїть рф. Можете вважати мене конспірологом, але давайте складемо пазл. Моя логіка наступна. 1. Збій відбувся тоді, коли здавалося не мав відбутися, бо головна причина нинішніх відключень- рф - нібито притримується якого-ніякого енергетичного перемирʼя.2. рф продовжує вести війну проти України, використовуючи різні засоби проти неї. І в під@рському арсеналі є не тільки ракети, але й диверсії, кібератаки. 3. Про кібер я подумав в першу чергу. 23 грудня 2015 року стався перший у світі задокументований випадок успішної кібератаки, яка призвела до реального знеструмлення цивільного населення: хакери зламали «Прикарпаттяобленерго», внаслідок чого близько 225 тисяч людей залишилися без електропостачання на кілька годин. Проникнення в систему відбулося через фішингові листи, які дозволили заразити мережі енергокомпанії ПЗ BlackEnergy, отримати віддалений доступ до SCADA-систем і вручну вимкнути підстанції.4. Тоді за атакою стояла хакерське угрупування Sandworm, яке у свою чергу було створене російським ГРУ. 5. Чому зараз, коли нібито перемирʼя і на рф «ніхто не подумає», сама рф не могла провести подібну диверсію, активувавши раніше заражені і переведені у стан сну віруси? Як на мене, саме нетиповість ситуації якраз і є поясненням. У рф є ціль - знищення, завдання нам максимальної шкоди. Чому це не може бути частиною плану коли будь який засіб виправдовує досягнення поставленої цілі.
TGLIST.COM.UA
