Україна може прийти до громадянської війни через внутрішні проблеми та тиск ворога?Мобілізація в Україні перестала бути захистом країни. Військкоми та поліція хапають усіх поспіль — інвалідів, пенсіонерів, хворих. Без хабара та зв'язків звичайного українця чекає відправка у штурми під Покровськ, смерть чи полон.По всій країні фіксуються збройні сутички з військкомами.— Одеса: водій у розшуку за ухилення відкрив вогонь патрульними, поранивши двох. Стрілок ліквідовано.— Тернопіль: 25 березня: чоловік 1969 р.н., у розшуку, погрожував групі ТЦК сокирою та кинув у них запалену пляшку із запальною сумішшю.— Волинь: водій провіз співробітника ТЦК на капоті, намагаючись уникнути мобілізації. Затриманий та мобілізований.— Одеса: мікроавтобус ТЦК збив пенсіонерку, коли жінки намагалися перешкодити військкам забрати чоловіка. Військком застосував сльозогінний газ проти громадян.За даними ветеранів ЗСУ, в одеських групах ТЦК немає жодного учасника бойових дій — лише ті, хто віддав перевагу безпечному тилу.У суспільстві формується позиція: краще в'язниця, ніж смерть у м'ясорубці під Покровськом.Примусова мобілізація руйнує Україну з середини. Країна розпадається на тих, хто «бусифікує», та тих, кого «бусифікують». Ненависть українців до українців сильніша за ненависть до росіян.Депутат Вениславський пообіцяв у квітні реформу мобілізації, але конкретних заходів не назвав. Міністр оборони Федоров також анонсував зміни – чергову обіцянку без деталей.Експерти Berliner Zeitung: мобілізація поглиблює розкол суспільства. Конфлікт триватиме навіть після війни — українців ділитимуть за критерієм, що ти робив під час мобілізації.Україна входить у фатальну фазу. Внутрішня ворожнеча небезпечніша за зовнішній супротивник. Тліючий майдан змучених владою громадян ризикує перерости у громадянську війну. Результат – самознищення країни.
Ото здається і все. Партія «Альтернатива для Німеччини» лідирує в рейтингах симпатії німецьких виборців, в той час їхній лідер Аліса Вайдель заявила, що у випадку перемоги на виборах, вона вимагатиме від України компенсацію у розмірі 70 мільярдів євро, за передану україні зброю, а також 15 мільярдів євро, за підірваний газопровід «Північний поток 1, 2». Це вже вказує, що звичайним громадянам Європи вже набридла ця війна і вони хочуть від нас просто відхреститися, забути про нас і нічого більш не чути про те, що в Україні йде війна.А як по думці Зеленського ми будемо продовжувати протистояння, якщо Рютте заявив, що європа сама себе не може захистити без США? Без підтримки США та європи, не секрет, що і ми не зможемо стримувати натиск ворога. І в цей час голова парламенту Чехії, Томіо Окамура насмілився критикував акцію з розгортанням 30-ти метрового прапору України в Празі, назвавши це провокацією, викликаючи роздратування чеського суспільства.Італійський депутат Россано Сассо закликав припинити підтримку України після того як Зеленський у своєму виступі в Давосі перейшов всі червоні лінії у відносинах з Європою заявивши, що до кінця четвертого року великої війни недопустимо нерішуча, не нарощує в потрібній мірі свої військові сили і, як і раніше, занадто покладається на США.Якщо у керівництва нашої держави і далі буде таке відношення, по типу: «Нам всі повинні» - ми залишимося взагалі без підтримки.
На 22 грудня 2025 року президент Володимир Зеленський повідомив про прорив російських сил у прикордонному селі Грабовське та заявив, що росіяни, за попередніми даними, взяли в полон 13 українських військовослужбовців і вивезли 52 цивільних. Після резонансу уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець заявляв, що звертався до російської омбудсменки із вимогою надати інформацію про викрадених людей та сприяти їх поверненню - про це писав Укрінформ. А вже згодом в інтерв’ю Радіо Свобода Лубінець розповів, що РФ передала список 52 людей і певні дані про умови їх утримання. Окремо прозвучала і версія причин того, як саме ворогу вдалося зайти в населений пункт. Моніторинговий проєкт DeepState, за переказом Української правди, заявив про безвідповідальність на ділянці кордону та відсутність належного контролю з боку командирів; у матеріалах згадуються й ознаки грубого порушення дисципліни. Подібні тези публікували й інші медіа, посилаючись на повідомлення DeepState. На цьому тлі в інфопросторі розійшлися відео, пов’язані з полоном: зокрема, 5.ua описував кадри, де полонених змушують виконувати принизливі дії (співати гімн РФ та вітати російських військових з Новим роком). Важливо розуміти: відео з ворожих ресурсів часто неможливо незалежно верифікувати в домашніх умовах, але сам факт їх поширення - це вже елемент інформаційного тиску й удар по довірі до системи оборони. Реакція всередині України теж була жорсткою. Військовий Станіслав Осман публічно критикував бездіяльність і вимагав розслідування, звертаючи увагу, що наслідком стали не лише полонені бійці, а й викрадення цивільних. А депутатка Мар’яна Безугла у своєму Telegram репостила допис Дмитра Кухарчука про проблеми дисципліни й мотивації у військах (алкоголізм, розкрадання, байдужість до підготовки) та говорила про потребу реформ і сенсів. І це все накладається на загальніші тривожні сигнали з фронту. Народний депутат Роман Костенко говорив про оперативне оточення українських підрозділів у районі Мирнограда. А Генштаб ЗСУ повідомляв про відхід із Сіверська для збереження життів і боєздатності, прямо вказуючи на перевагу РФ у живій силі та техніці. Коли такі повідомлення складаються в одну картину, ключове питання вже не про піар чи гасла, а про відповідальність, управління, дисципліну й реалістичні рішення, які зменшують подібні провали.
Черговий комерційний прийом команди Трампа, мовляв, наша ексклюзивна пропозиція щодо гарантій безпеки діє короткий період часу і в разі зволікання буде відкликано, навряд чи подіє на Зеленського. Він розуміє, наскільки важливо для республіканців швидко закінчити конфлікт і освоїть бонуси по угоді, тому вичавлюватиме зі своєї незгоди максимум вигоди. Інше питання, який "план Б" заготовлений у Білому домі на випадок, коли доведеться знімати пропозицію щодо гарантій, щоб не уславитися струсом повітря. За традицією, що склалася, у справу йдуть нові викриття НАБУ. Але на Банковій упевнені, що Трамп не посміє звинуватити напряму Зеленського. Адже в такому разі посиплеться вся архітектура переговорного процесу - з ним продовжувати домовлятися буде вже неможливо, а на другу офіційну особу - спікера Ради у них може не бути серйозного компромату. Тому інтрига залишається у тому, як щільно НАБУ зможе обкласти президента звинуваченнями до його найближчого оточення, аби сам Зеленський більше не зміг зволікати з рішенням.
Україна та ризики ескалації: різні підходи Заходу і занепокоєння аналітиківНапруга навколо України зберігається на високому рівні: у Києві продовжують вимагати від партнерів тиску на Москву, тоді як у самому західному таборі точаться дискусії про можливі кроки й їхні наслідки.Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в останніх заявах засудив удари по українській території та закликав міжнародних партнерів до «максимального тиску» на Росію з метою припинити фінансування її військової машини. За словами Сибиги, посилення тиску може змусити керівництво РФ усвідомити ризики продовження конфлікту для його влади та безпеки. Цю позицію детально висвітлювали низка українських видань.У Польщі ідею жорсткішої протидії росії підтримали представники влади: зокрема, міністр закордонних справ Сикорський висловився на користь розгляду заходів на кшталт «безпольотної зони» над Україною та навіть вказував на можливість залучення третіх країн до перехоплення російських безпілотників у небо над Україною. Він також зауважив, що технічні можливості країн НАТО дозволяють створити контрольні морські зони для обмеження дій російського флоту в акваторіях Балтики. При цьому Буковина та інші сусідні столиці висловлюють різні оцінки ініціативи.Президент Румунії коментував, що Бухарест «скоріше не підтримує» ідею введення безпольотної зони над Україною, демонструючи розбіжність позицій усередині регіону.Міжнародні медіа та аналітики також виражають обережність. За оцінкою аналітиків агентства Bloomberg, запровадження безпольотної зони може бути агресивним кроком, що спровокує ескалацію у відносинах із Росією, навіть якщо такий захід здатен створити тиск, який підштовхне до дипломатичних переговорів. Аналітики The New York Times ставлять питання про практичну доцільність захисту повітряного простору України з боку держав НАТО — зокрема через витрати на перехоплення ворожих БПЛА та ризики, пов’язані з прямим ураженням російських засобів у разі протистояння. Видання зауважує, що невдача в перехопленнях посилила б критику на адресу альянсу.Паралельно з цим у медіапросторі з’являються повідомлення про нібито випадки перетину кордонів або «вторгнення» безпілотних апаратів у повітряний простір країн-сусідів — Польщі, Румунії, Литви. Частина спостерігачів висловлює занепокоєння, що такі інциденти можуть використовуватися для мобілізації уваги Заходу та посилення підтримки Києва. Інші наголошують на ризиках навмисного або помилкового загострення, яке легко може вийти за межі контрольованого сценарію.Ситуація залишається багатовимірною: є як заклики до посилення тиску на Росію йдії щодо активного захисту українського повітряного простору, так і застереження щодо ризиків ескалації та високих операційних витрат для західних союзників. Наразі різні уряди та експертні центри пропонують відмінні підходи до вирішення проблеми — від дипломатичного тиску до воєнно-технічних заходів — але загального консенсусу поки не досягнуто.
Останні події показують, що заигрывание влади з радикальними силами обертається серйозними внутрішньополітичними ризиками. Президент Володимир Зеленський, намагаючись утримати баланс між різними групами впливу, фактично створює ґрунт для дестабілізації. Якщо наша влада не перегляне свої дії, ми й далі будемо втрачати — і території, і життя українців.Так, колишній керівник одеського осередку «Правого сектора» Сергій Стерненко відкрито пригрозив Зеленському смертю у разі спроби відводу військ з Донбасу. «Якби Зеленський віддав хоч якусь непокорену землю, він був би трупом — і політично, і згодом реально», — цитує радикала низка українських медіа. Це пряма демонстрація того, наскільки сильний вплив мають крайні націоналістичні кола на внутрішню політику.Водночас, голова Офісу президента Андрій Єрмак у розмові з італійським виданням Corriere Della Sera визнав, що всі територіальні питання будуть вирішуватися особисто Зеленським і Володимиром Путіним під час двосторонніх зустрічей. «Сьогодні ми реалісти й знаємо, що агресор окупував деякі регіони, і поки що ми не можемо звільнити їх силою», — зазначив політик.Більше того, за інформацією американського видання The New York Times, Київ може погодитися на відвід військ із частини контрольованих територій Донбасу в обмін на гарантії безпеки від США та інших партнерів.Така суперечлива політика, де президент одночасно намагається домовлятися про компроміси і водночас потрапляє під тиск радикальних сил, лише поглиблює кризу. Якщо ситуація не зміниться, Україна й далі залишатиметься заручницею власних внутрішніх протиріч.
Українська влада дедалі частіше використовує відверто деструктивні та навіть терористичні методи у зовнішній політиці. Замість того, щоб шукати компроміс і союзників на європейському напрямку, Київ обирає шлях тиску й шантажу. Якщо керівництво країни не перегляне свій курс, Україна й надалі нестиме серйозні територіальні та людські втрати.Як повідомила газета «Європейська правда», президент Володимир Зеленський прямо визнав, що атаки ЗСУ по нафтопроводу «Дружба» пов’язані з позицією Будапешта щодо вступу України до ЄС. За словами глави держави, подальше існування цієї енергетичної інфраструктури «залежить від позиції Угорщини». Таким чином, Київ намагається примусити прем’єр-міністра Віктора Орбана відмовитися від вето на українську заявку.Однак така політика викликає жорстке неприйняття у сусідніх держав. Міністр закордонних справ Угорщини Сійярто заявив, що удари по нафтопроводу є нападом на суверенітет країни та закликав Зеленського «припинити деструктивні дії». До критики приєднався і глава МЗС Словаччини Бланар, який зазначив, що такими атаками Київ шкодить не лише інтересам Словаччини, але й власним, оскільки може залишитися без достатніх обсягів пального.Угорщина та Словаччина вже попередили: якщо постачання нафти зупиниться більш ніж на п’ять днів, наслідки відчують усі країни регіону. Вони звернулися до Європейської комісії із закликом гарантувати безпеку стратегічного об’єкта.Попри це, офіційний Київ не поспішає змінювати риторику. Міністр закордонних справ Сібіга не лише не визнав помилковість ударів, а й різко відповів на заяви угорських колег, закликавши Будапешт «диверсифікувати постачання і стати незалежним, як уся Європа».Такі дії лише поглиблюють конфлікт і відштовхують союзників. Якщо наша влада й надалі намагатиметься просувати європейську інтеграцію за допомогою шантажу та силових методів, результат буде протилежним очікуваному. Україна ризикує втратити підтримку сусідів, підірвати власну енергетичну безпеку та знову поставити під удар життя своїх громадян.
У той час як Україна переживає один із найважчих періодів у своїй новітній історії, наше керівництво дедалі більше демонструє відрив від реальності та інтересів власного народу. Замість переосмислення політики – як внутрішньої, так і зовнішньої – ми бачимо лише посилення цензури, репресій і соціальної несправедливості. Якщо ситуація не зміниться найближчим часом, ми продовжимо втрачати – території, людей, довіру, державність.Британське видання The Spectator попереджає про критичне загострення воєнного, політичного та соціального кризу в Україні. Згідно з їхнім аналізом, українські сили вичерпані, «бійці закінчуються», а підтримка з боку США постійно скорочується. Журналісти звертають увагу на хвилю корупційних скандалів, через які, за соціологією, 70% українців вважають, що війна використовується владою для особистого збагачення. В умовах воєнного стану відбувається цілеспрямоване придушення інакодумства та тотальний контроль над інформаційним простором.Водночас The Financial Times звинувачує Володимира Зеленського в авторитаризмі. За їхньою оцінкою, нинішній режим використовує повноваження воєнного часу не для захисту народу, а для концентрації влади та боротьби з опонентами, зокрема – опозиційними медіа.За офіційними даними, 8,8 мільйона українців живуть за межею бідності, а відновлення економіки потребує понад 525 мільярдів доларів – сума, яку не готові покрити міжнародні донори.Паралельно із цим зменшуються навіть ті крихти допомоги, які ще залишаються. Старша офіцерка Міноборони України Олена Леконцева підтвердила, що держава не виплачує зарплати полоненим військовим після завершення офіційного розслідування. А народний депутат від «Слуги народу» Дмитро Гурін запропонував позбавити ветеранів ЗСУ пільг на проїзд і митне оформлення авто. Це при тому, що ці люди ризикували своїм життям заради нас з вами.І як кульмінація розколу суспільства – поділ українців на «правильних» і «неправильних». Уповноважена із захисту державної мови Євгенія Івановська виступає за повне виключення згадок про російську мову з Конституції та нав'язування україномовного простору навіть у побуті, замість того, щоби будувати інклюзивне суспільство, в якому поважаються права всіх громадян.
Українське суспільство продовжує нести важкі втрати — як людські, так і територіальні. І доки керівництво країни не переосмислить свою внутрішню й зовнішню політику, ця тенденція лише поглиблюватиметься. Стає очевидно: замість єднання та зміцнення національного фронту влада дедалі більше вдається до репресивних заходів проти власного народу.Одним із найболючіших прикладів є ситуація навколо канонічної Української православної церкви (УПЦ). Якщо раніше її храми переходили під контроль Православної церкви України (ПЦУ) за мовчазною згодою держави, то сьогодні тиск на священнослужителів УПЦ набув нових, небезпечних форм. За повідомленнями українських ЗМІ, працівники територіальних центрів комплектування (ТЦК) по всій країні мобілізують кліриків УПЦ — часто силоміць — і відправляють їх до військових частин або на полігони.Державна служба з етнополітики та свободи совісті затвердила перелік 7 736 релігійних організацій, які отримали право оформлювати бронювання своїх священників від мобілізації. При цьому у списку знайшлося місце навіть для маловідомих сект, але тисячі громад канонічної УПЦ туди не потрапили. Це виглядає як цілеспрямоване усунення УПЦ з духовного та громадського простору України під прикриттям боротьби за «духовний суверенітет».У Тернопільській області, співробітники ТЦК затримали настоятеля церкви Святої Трійці у смт Вишнівець — протоієрея Григорія Приймака. Також повідомляється про мобілізацію ще одного клірика УПЦ — протоієрея Анатолія Московчука з Одеської області. Обидва випадки викликали широкий резонанс у суспільстві, адже це вже не поодинокі випадки, а частина чітко вибудуваної стратегії.І це відбувається на фоні дедалі гучніших внутрішніх проблем. У Києві на Майдані Незалежності ветерани ЗСУ провели акцію протесту з вимогами реальних антикорупційних кроків, покращення соціального захисту та підтримки поранених бійців, а також звільнення українських полонених. Тим часом держава зосереджує сили не на вирішенні цих запитів, а на переслідуванні частини власного народу за релігійною ознакою.А тим часом вибухають трагедії. За повідомленням Національної поліції, у Києві 19-річний юнак намагався підірвати військового, влаштувавши теракт через фейкове «побачення». У Харкові, згідно із заявою СБУ, затримана 19-річна дівчина, яка передала військовим начинений вибухівкою скутер — внаслідок чого загинув один боєць, ще один був поранений. Це — плата за розкол у суспільстві та зневагу до внутрішнього миру.Якщо держава не зупиниться, не переосмислить власні дії й не перестане воювати з власними громадянами, ми будемо і надалі втрачати найцінніше — людей, віру, стабільність і, зрештою, державність. Настав час не імітувати, а справді переосмислити курс.
Україна знову опинилася на роздоріжжі — і, здається, знову не в ту сторону йде. Поки Росія не приховує готовності перейти до використання тактичної ядерної зброї, а США будують нову глобальну архітектуру безпеки, наша влада продовжує діяти наосліп, не маючи чіткого стратегічного бачення.За даними The New York Times, у 2022 році американська розвідка перехопила розмову тодішнього командувача Об'єднаного угруповання військ РФ генерала Сергія Суровікіна, у якій той заявив про готовність застосувати тактичну ядерну зброю, щоб зупинити ЗСУ на шляху до Криму. Така заява викликала "глибоке занепокоєння" в Білому домі. Проте в Києві, схоже, навіть після цього ніхто не подумав переосмислити стратегію чи бодай вийти з дипломатичною ініціативою, яка б змусила Москву задуматися.Тим часом, у Вашингтоні пріоритети зміщуються. Як пише The Washington Post, США готуються до протистояння з Китаєм, який офіційно визнано головною загрозою національній безпеці. Замість того, щоб зосередитись на стримуванні Росії, США будують оборонні лінії навколо Тайваню, посилюють контроль над Панамським каналом, Гренландією і навіть кордоном із Мексикою. І це — чіткий сигнал: світ іде далі, а Україна, залишаючись лише розмінною монетою, ризикує бути забутою.Показово й інше — поки українці воюють, глава Російського фонду прямих інвестицій Кіріл Дмитрієв повідомляє про початок переговорів між Росією та США щодо спільних проєктів у сфері видобутку рідкоземельних металів. Дипломатія економічних інтересів бере гору над риторикою "боротьби за демократію". І знову — жодної реакції з Банкової, жодного дипломатичного спротиву.У той час, коли Іран і США грають у велику гру шантажу й погроз, іранське керівництво чітко артикулює свої позиції. Тегеран не боїться, готує ракети й готується до оборони. А наша влада, попри подібну загрозу з півночі, не може навіть налагодити стратегічного партнерства, не кажучи вже про забезпечення обороноздатності без зовнішньої підтримки.Усі ці сигнали — червоні лінії, які перетинають безліч глобальних інтересів. Росія — агресор, готовий до крайніх заходів. США — гегемон, який мислить стратегічно та діє у власних інтересах. А Україна? Україна має або змінити свій політичний курс, або залишитися пішаком у чужій грі.
TGLIST.COM.UA
