🌳🇺🇦 Сьогодні у Білогородській громаді з’явилося особливе місце – Дерево надії. Місце для родин, які чекають на своїх рідних Захисників і Захисниць, що вважаються зниклими безвісти.🥀 Цей день для громади непростий. Сьогодні у нас День жалоби. І водночас саме на цю дату припадає Міжнародний день зниклих безвісти.Тому ми не могли залишити цей день лише днем тиші. Він має бути ще й днем підтримки для тих родин, які щодня живуть в очікуванні.Станом на сьогодні у Білогородській громаді 77 родин чекають на своїх рідних. Не втрачають надії. І ми разом із ними чекаємо, підтримуємо й віримо.🌳 Саме тому ми створили не меморіал скорботи, а Дерево надії.Надії на те, що кожен, чиє ім’я сьогодні є на цьому дереві, повернеться додому. До своєї родини. До своїх дітей. До батьків та своєї рідної громади.І ми дуже хочемо, щоб одного дня кожна табличка з цього дерева була знята не через втрату, а через повернення.Це пам’ятне місце створили за ініціативи Ради ветеранів Білогородської громади. Особлива подяка голові Ради ветеранів Ользі Орловій – дружині нашого загиблого Захисника, та секретарю Ради ветеранів Вікторії Поліщук, яка особисто знає, що таке чекати на рідну людину з війни. 👧👦 До заходу також долучився колектив Будинку культури села Білогородка. Народний аматорський хор «Княжа вольниця» виконав пісню «Єднаймося, люба родино» – пісню, яка сьогодні прозвучала особливо щиро. Молитву за здоров’я та повернення наших Захисників і Захисниць звершили проієрей Ростислав Корчак та ієрей Микола Лой під проводом благочинного протоієрея Василя Чупровського.Дякую родинам, які сьогодні були поруч. За вашу силу, витримку і віру. Ми розуміємо, наскільки важким є це очікування, і хочемо, щоб ви знали – громада поруч із вами.Чекаємо на кожного нашого Захисника і кожну Захисницю. Нехай усі, на кого сьогодні чекають вдома, обов’язково повернуться.До рідних і додому. До Білогородської громади 💙💛