В День пам'яті захисників Донецького аеропорту розповідаємо історію одного з них.«Коли мобілізувався в 2014-му, ми сиділи в Києві й нікуди не виїжджали. Пам’ятаю, я постійно діставав командира, щоб мене кудись відкомандирували. Вже після Іловайська до нас надійшов запит від 79-ї бригади, і бажаючі поїхали в Миколаїв. Пару днів там, а потім до Краматорська. Там командир батальйону вишикував особовий склад, питав охочих. Їх було багато.Під час першого заїзду наш БТР підбили. Ми стояли на злітно-посадковій смузі. Тоді нас Женя Мєжевікін прикривав своїм танком. Інший борт нас евакуював, ми переночували і наступного ранку вже зайшли нормально. Ночували в Пєсках, на території школи, здається.А заходили так: тільки під’їхали і одразу на ближній вхід. Все. Ті, кого ми міняли, ще добу з нами побули на позиціях, показали, де вогневі засоби, де спостережні пункти. Передали позиції й лише після цього вийшли.Пам’ятаю, коли ми заходили, нас ще прикривали два мінометні розрахунки. Позивні були Цунамі один, а другий... Ааа, Грач і Цунамі, о! Той Грач самий скажений був, він насипав прям, як востаннє в житті. Коли Грач танцював по позиціях ворожих, це прям щастя було для всіх.Поки моя ротація була, то штурмів великих не було. Перед нами і після нас — так, а нам пощастило. Так, намагались пару разів штурманути, але не дуже активно. Не хочу героїзувати ті часи. Он взяти Маріуполь, там дуже жорстко було, але вони просто робили свою роботу. І ми тоді просто робили свою. Мені сподобалася та історія, де розповідали про чувака, який голосував з мухою на плечі і в джинсах на дорозі. «Підкиньте до ДАПу». Тоді так воювали, а зараз інакше. То була партизанщина, потрібна на початку. А зараз треба вже регулярна сильна армія. Армія, яка готується і яка готує. І вміє».(с) «Проктолог»Старший бойовий медик механізованої роти та людина, яка зробила свій вибір💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.