Ніч над морем. Чорна вода.Флагман іде — важка хода.Сталь і ракети, гордий борт,Чорноморський імперський флот.Радари ловлять тінь у імлі,Хвиля б’є в броню на ходу.А на палубі — юний матросЩе не розуміє біди глибину.Ім’я його — Єґор Шкрєбєц,Серед сталі і темних сердець,Серед штормів і пінних бурунівПливе він хохлам видавать пиздюлів.Москва! — грім над хвилями!Москва! — сталь і вогонь!Флагман флоту йде крізь бурю,Наче морський бастіон!Шкрєбєц! — сирени кричать!Шкрєбєц! — небо в огні!Чорне море терпляче чекаєНа крейсер в своїй глибині!Із глибини чорна постать встає —Це сам Нептун пробудився зі сну!Довгий тризубець у його рукахВраз пронизав і місток, і корму!Горить вогонь і гуркоче метал,Крейсер "Москва" завиває й кричить,Ну а матросик Єґорка ШкрєбєцНаче води в рот набрав і мовчить.І серед вибухів та чорних водЧути чийсь крик, повний болісних нот.Вітер той крик пронесе через ніч —Шкрєбєц… Але хвиля мовчить.Москва! — жертва Нептуна,Москва! — металобрухт!Флагману флоту не фартонуло,По трюмах гуляє красний пєтух!Шкрєбєц! — сирени кричать!Шкрєбєц! — небо в огні!Чорне море гостинно приймаєКрейсер в своїй глибині!