Статистика telegram channel - @bezkhvosta_books

відьменята, слухайте уважно, є коротше книжка (несподівано, знаю)1️⃣це пригоди в Академії бойової магії на летючих островах 2️⃣в голові гг є магічний вогонь, який постійно її сварить, вказує, що робити, палить волосся, коли вона його не слухає, і називає відьмою (однозначно плюсик в карму) 3️⃣чимось нагадує мені ця книжка мандрівний Замок Хаула (щас ви прочитаєте анотацію і будете такі: ой а з чого б це, Даро)))) 👀 ось анотація: Вів’єн Хаул має таємницю: в її тілі живе магія вогню, що здобула особистість і відгукується на ім’я Чак. Дівчина береже секрети про свої чари й сподівається знайти відповіді в Академії бойової магії. Однак дорога туди виявляється тернистою: Вів’єн вляпується в неприємності, в результаті яких здобуває вірного друга. Удвох вони таки дістаються стін Академії бойової магії, де на них чекає складне навчання, вимогливі викладачі й справжнє студентське життя, про яке дівчина могла тільки мріяти. І саме там перед Вів’єн відкривається новий світ, де вона вчиться товаришувати, гризе граніт науки й шукає портали в міжсвіття, де, за легендами, сховані скарби драконів. 🪄тож ми маємо: пригоди, дружбу з однолітками, навчання в магічній академії, інтриги й таємниці — і це ще й трилогія (яка майже завершена, тож продовження чекати відносно недовго)📕 все-все, здаю назву! це янґ едалт фентезі Оксани Кириченко — «Чак. На повітряних островах» від видавництва «БукБанда»🤍придбати можна тут: https://www.bookbanda.org/product-page/chak-na-povitryanykh-ostrovakh я поки написала цей текст в рамках #безхвоста_реклама, то сама захотіла книжку, бо маю вже слабкість до магічних академій 👀

ТРЕНД, ЯКИЙ МИ ЗАСЛУЖИЛИ: Алі Гейзелвуд випускає книгу-перевертиш!​Пам’ятаєте, як у дитинстві були книжки, де з одного боку одна казка, а перегортаєш догори дриґом — і там інша? Так от, тренд офіційно повернувся, і не від абикого, а від самої Алі Газелвуд!​Восени (а саме в жовтні) у неї виходить друком колекційне видання «Bound & Unbound» — дилогія паранормальних новел, оформлена як flip book. Тобто дві історії під однією обкладинкою: дочитуєш першу, перевертаєш книгу «догори ногами» і читаєш другу.​Що по сюжетах?Це не типовий ромком, а суміш дарк-академії та містики:​🔹 «Bound» (синя сторона) — чистий вайб dark academia. Студентка-художниця, яка таємно підробляє картини, щоб вилізти з боргів, і загадковий британський професор. Замість поліції він... викрадає її, щоб вона підробила для нього прадавній манускрипт.🔹 «Unbound» (червона сторона) — історія про Ліліт, якій вже 5000 років (вона безсмертна істота — ревенант). Вона століттями трималася подалі від людей, поки не зустріла звичайного лікаря швидкої допомоги. Тепер на неї полюють, а їй доводиться обирати між безпекою та почуттями. ​Раніше ці новели були лише в аудіо на Spotify, але в такому паперовому форматі — це просто must-have на полицю для красивих розкладок і фоточок​Як вам такий формат «два в одному»? Будемо полювати на англомовний оригінал чи чекатимемо переклад?

Снилося, наче мені прокололи артерію (десь на правій руці – між зап'ястям і передпліччям). Снилося, наче вийняли дріт із неї. Снилося, наче тоді пульсувало пришвидшене серце, давало збої. Снилося, наче м'язи боролись за кисень. Снилося, наче я йду травоюдо нескінченно прекрасного світупланет – і одна за одноювони вибухають обабіч. Навколоснилися чорні діри. Або прозорі. Снилося, наче голка сіріє, стає солона.Стає уламком, росте міжвенно.Снилося, наче повільно пливе, наче гостро вдаряє в ребра,колеться в серці (біль віддає у м'язи).Снилося, наче зір мій знову вже гострим став і –зрештою, я все бачу: світ невблаганно довгий, світ нескінченно вічний, крутиться куля – глобус ділить його зиґзаґом, ділить його надвоє, ділить його навзаєм[в підсумку все означить]. Сон мій трикратно множить світло в кінці початкувходження в поле зору.Краплі стікають з голки в море з твоїм найменням, в море з твоїх причалів, зроблене з тебе, тепле.Сон поглинає простір, час і вичéрпність значень, я загортаюсь в постіль, наче в покрóв, у сталість.Голка тернова твердне, болю уже немає,світ під ландшафтом дермитихо собі згасає.2023

Планувала сьогодні говорити про інше, але побачила цей допис Євгенії Кужавської та зрозуміла, що час настав.Дублюю свій коментар під цим дописом: Поділюсь власним досвідом. Два роки вийшла моя дебютна книга “Мертва жива вода”, і я, наївна дівчинка, яка тоді з книжкових блогів знала лише “Районну бібліотеку”, дуже зраділа, що мою книгу візьмуть на огляд у такому популярному каналі як “Непозбувний книгочитун”. Що сталося потім:- майже два тижні (перші тижні після виходу книги, хто в темі, знає, які вони важливі для її подальшої долі) вирваних з контексту цитат, кожну з яких висміюють в коментарях;- вкрай негативний відгук зі спойлерами та переходами на особистості на кшталт “авторка сама забула, про що писала”;- знецінення всіх тих, кому книга сподобалася, бо “вони знайшли там сенси, яких авторка не закладала”;- жодної модерації в коментарях, де книгу дослівно називають “лайном” люди, які навіть її не читали — і коментатори, що постили якісь факти моєї біографії та казали, що чекають, коли я прийду в коментарі захищатися.- регулярне повернення в блозі до книги в дусі “звісно, це погано, але не так погано, як “Мертва жива вода”Чого ця історія вартувала мені:- відміна передзамовлень (так, негативний піар для дебютанки — не те саме як для Маас чи навіть Павлюка);- позитивні відгуки, що одразу починаються з вибачень “ну не така вже й погана ця книга”;- новий епізод депресії, діагностований ПТСР після цієї історії, новий курс психотерапії та новий курс антидепресантів, неможливість нормально функціонувати ще протягом довгого часу (а згадка про ті кілька тижнів того, що відчувалось як булінг, — тригерить досі).Звісно, як людина, що буквально написала книгу про реаліті, я розумію, який саме контент приваблює аудиторію, і розумію, що він буде існувати доти, доки на нього є запит. Іронічно, що книга була саме про те, що творці скандального контенту заради цього контенту часто роблять дуже боляче живим людям, самі того не помічаючи, і йдуть далі.

показую вам прикольний застосунок та спойлерю свої враження від «Батьковбивці» 👀🥰я обожнюю романтизувати читання, тому відмічати купу прикольних штучок про книжки — це прям моє! Month Read — це застосунок, який допомагає систематизувати бібліотеку та слідкувати за своїм прогресом читання. я читаю книжки і в папері, і в аудіо, і електронки — тож мені було важливо, щоб можна було відмічати прогрес в сторінках, годинах або відсотках (тут це є, як ви зрозуміли). зараз коротко про всі класні штучки, які мені подобаються: 🖤 можна шукати книги за сюжетними тропами (відповідність книг до тропів ще наповнюється, але вже функція працює).🖤 класний рейтинг (показала на 8 скріні, в яких категоріях можна оцінити книжку) + можна за ним шукати книжки (наприклад, хочете щось на 3🔥\5🔥 — є така можливість)🖤 якщо ви починаєте читати серію — то застосунок одразу показує яка це частина, тому точно не почнете читати з останньої 🖤 можна ставити цілі читання на день/місяць/рік (а можна і не ставити) + складати списки читання 🖤 щомісячні, річні та інші підсумки + нагороди й марафони (за перемогу можна отримати преміум або нагороду від видавництва) 🖤 крута фільтрація (можна швиденько знайти всі книжки Vivat, які ви оцінили на 5, наприклад) 🖤 і одне з найприкольніших — книжковий батл (останній скрін)! навіть якщо в якісь місяці забуваю відмічати, шо читала — для батлу все рівно заповнюю. обожнюю!!🖤 важливо! можна користуватись додатком як з таймером, так і без. навіть не обовʼязково заносити сесії читання — просто відмітили коли приблизно прочитали — і всьо)загалом — придивіться, мені нравицця) 🪄а ось тут можна завантажити Month Read: 🫥 для iOS: https://apps.apple.com/us/app/month-read-book-tracker-tbr/id6744248415🫥 для Android: https://play.google.com/store/apps/details?id=com.monthreadapp#безхвоста_реклама (але я і так реально користувалась застосунком)

а ще я відкрила першу сторінку першого оповідання зі збірки «Я бачу зло» — і хочу пустити цей текст собі венами. ну як Женя Кужавська пише!! це просто мед для очей (клянусь, що не пошкодуєте, якщо прочитаєте шмат тексту нижче): Перпіньян та околиці, Франція, 1990-ті— Як щодо замку тамплієрів? — запитує дівчина за шинквасом. У неї темне волосся, як нічне небо над Нотр-Дам-дез-Анж, а шкіра пахне морем і джином.Здається, він говорить із нею цілу вічність. Здається, він обіцяв почекати до кінця її зміни. Але от — вона розтуляє вуста, стиглі й вологі, як пелюстки рододендрона. І він не чує слів, чує шум прибою й те, як за сусіднім столиком якийсь чоловік відкриває устриці, розламуючи крихкі перлівниці. Чоловік їсть по-варварському хижо, але Вінсентові байдуже. Йому навіть подобається, як у цьому барі на курортному узбережжі змішуються кольори, пристрасть, хтивість і відверта грубість із тендітною східною красою дівчини за шинквасом.У неї нетутешнє ім'я — Мухтарія.У неї нетутешній погляд вологих темних очей, нетутешня ніжність смаглявої шкіри і вже зовсім позаземна темінь відьомського волосся, бо ж він не перестає дивитися на нього, подумки перебираючи кожну прядку. Ось дівчина ніби відчула його думки, заправила пасмо за вухо, глянула на нього, готуючи напій черговому клієнту, і всміхнулася — глузливо й ніжно водночас.

дискусія про жанрову літературу 🔥✨«Українська жанрова література vs перекладна: тропи, теми, проблеми» в рамках фестивалю «Книжкова країна» про що дискутуватимуть: 🔸які жанри популярніші серед перекладної літератури, а які — серед сучукрліту й чому?🔸звідки взявся стереотип, що українська література нудна й про страждання, а перекладна — захоплива?🔸чи є в нас власний аналог бестселеру за версією NYT?🔸які проблеми зазвичай порушують західні автори, а які наші?🔸чому західні автори та авторки часто залишають без уваги наші контексти та висловлюються некоректно?🎤 спікерки:💌Анастасія Нікуліна — мультижанрова письменниця, блогерка, книжкова оглядачка, лауреатка міжнародних премій. Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати» та «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря», «Викрадачі снігу», збірок «Мотанка», «Час тіней» та інших.💌 Анна Стаднік — письменниця, авторка пригодницького стімпанку «Свій чужий» та містичного трилеру «Мертва Віта», адміністраторка й редакторка видавництва «БукБанда»💌 Ліра Одн — письменниця, авторка різдвяного ромкому «Знайти тебе на Різдво», модераторка клубу анонімних детективів.💌 Віоліна Ситнік — письменниця, авторка різножанрових творів: збірки оповідань «Особистий простір», підліткових повістей «Маски чужих ролей», «Лалі», психологічних трилерів-детективів «Він знає, коли ти помреш», «Без вини винний», фентезі «Грішний» та любовного роману «Перший млинець».💌 Модераторка Олена Кузьміна — письменниця, кураторка проєкту «Своя полиця»📆дата: 26 квітня📌час: 11:00📍локація: павільйон 4#безхвоста_реклама

я вам вже розповідала про цю історію, але саме готується другий наклад, тому хто не встиг першого разу — беріть зараз 💜 💚етнічно-міфологічне фентезі (без 18+) про підлітків. дія відбувається на півдні України (Херсонщина)💚 є магія, відьма, мавки, лісовик, песиголовці, польовики. 💚 авторський ретелінг цих міфів, наприклад, як і звідки узялися мавки, хто їх створив тощо 💚 кілька любовних ліній, трошки трагізму та гумору 💚 це перша частина дилогії, але вона самодостатня — закінчується логічно, але з натяком на нові пригоди.💚 книга писалася на початку повномасштабного вторгення, тому там є багато паралелей із нашим сьогоденням (зло захопило південь України, молоді люди йдуть захищати свої землі). історія щемка, але світла та добра. 📗 «Захисники лісу» Катерини Колесник вже скоро приїдуть з друкарні, але ще маєте шанс передзамовити! ❗️допоки книги не приїхали з друкарні, можна замовити зі знижкою + отримати стікери у подарунок (їх усього 100 шт, лімітовані)відгуки на ґудрідс вже теж є: https://www.goodreads.com/book/show/244755840п.с. сама книга дуже якісна (кремовий папір, щільний, не просвічує, лясе, тверда палітурка софт-тач)

дівачка, онде, пуклади рядно на муист✨не книжкове, але розказала в тредсі — і вам хочу🖤 інколи мені хочеться стати філологинею української мови виключно заради того, щоб зробити якесь ґрунтовне дослідження про діалекти Сіверщини.➗ я з Чернігова, який дуже зросійщений. але щойно ти ступаєш ногою в область — це якийсь абсолютно інший світ. нас весь час переконували, що це «сільська» (наче це шось погане) мова і суржик, але ні, у нас є своя говірка, в кожного села.➗ я народилась в Чернігові, але мої батьки з «глибокої» півночі області. Новгород-Сіверський та Корюківський райони. і я рада, що народилась в місті, але завжди буду шкодувати, що не можу вживати говірку так само природньо, як мої батьки. мій мозок не може «спеціально» щось сказати. я можу тільки перемкнутись несвідомо в оточенні. мама каже, що через багато нових людей в її селі, через те, що молодь виїжджає — питома говірка помирає і вже мало людей нею говорять. 🤍 кажуть, що ти завжди будеш шкодувати про якийсь із життєвих шляхів, який не втілила. мій — це той, де я вступила на українську філологію, стала дослідницею, почала їздити по селах, щоб збирати відомості про наш діалект (а в кожному селі, навіть сусідніх, він ще й зі своїми відмінностями). 🖤 але я завела нотатку в телефоні, слухаю розмови мами з її земляками — і записую усі слова, які вихоплюю.- гаманіть- адиди- рабить (працювати) - нуиж, куинь (специфічний звук, щось середнє між у та и) - на юлиці - Катє, Володє (кличний відмінок) - свіжина- ідем у базар - дівачка, дівка- подʼюдила мене (підбила на якийсь вчинок) - кастра (полотняна торба для засолки сала) - сіньци- какалуша (черемха) - гурок- муист (знову цей звук між у та и, а слово означає «підлога». наприклад: онде, пуклади на муист)

моя непопулярна думка: всі книжки, де персонажам більше 18* — 18+ *або не промарковані окремо, що вони дитяча\підліткова літератураі від книжок для дорослих — варто очікувати дорослих тем: складні стосунки, секс, вбивства, жорстокість, травми тощотощотощонавіяно дописом, який побачила у БукМарін читає… (про те, що Readberry буде позначати перчиками рівень «гарячості» своїх історій на обкладинках) ➗чому в трилелах крапельками крові не позначають рівень жорстокості? в детективах рівень «заплутаності»? в «високій полиці» рівень начитаності? і так до безкінечності. і, наприклад, у нас є янґ едалт любовний роман, де секс сцена — це «вони прокинулись наступного ранку поруч на ліжку» або взагалі відсутні. як поміряти романтику? кількістю побачень? скільки разів редактори посміхнулись від милоти? а фентезі? як поміряти фентезійність? 😅🖤 я одна з тих читачок, яка час від часу любить обирати книжку «за вайбами», тому беру до уваги ці картинки з тропами\загальними фразами. це прикольно, можна не читати анотацію та обрати книжку за атмосферою. сюди ж відношу і цю категоризацію від видавництва Readberry. ✨з одного боку це прикольні маркери, покращують розуміння читача. але от існують ще тригери, щоб вберегти читача від надто травматичних тем. і знову ж, де межа тут? адже в кожного з нас свої страхи. до прикладу, я бачила в списку тригерів «бджолині укуси». а якщо хтось боїться, що на них може впасти велика шафа. писати: обережно, в книжці згадка продуктового і бібліотеки з шафами? тобто, я про те, що це вже доходить теж до якогось абсурду 🫣✨не зрозумійте мене неправильно: це не претензія до видавництва чи до ідеї (бо скоріше таке рішення навіяно саме коментарями, що чому не було зазначено про секс в анотації\на сайті\обкладинці), це більше роздум про «а коли вже досить?»➗і чомусь ось ці додаткові позначки (18+ чи ось такі категорії) — це завжди про секс. людей не лякають 18+ сцени (це я про жорстокість і далі по списку), але от прям якщо в героїв (не)графічний секс, ще не дай боже пару разів, то треба писати великий дисклеймер. !!! хоча я згодна, що якщо це прям еротичний роман, то про це варто зазначити окремо в анотації. 🤍 при цьому, перша моя думка, коли побачила новину: о, як класно вигадали. але оце натрапила вдруге — і мені уявилось щось абсурдне: список тригерів на 10 сторінок, всі тропи (в тому числі: він забув свою кофту, а вона забрала її, тож це привід зустрітись ще раз), дійових персонажів, включаючи кота сусідки, карту, путівник (розділами, подіями, піднятими темами або як в енциклопедіях — перелік згаданих тем із сторінками, де це було), наперед усі виправдання від авторів_ок, чому вони зробили той чи інший сюжетний хід, кількість метафор, відсилок, список літератури, навіть для найменшого рефрену, а ще на додачу короткий переказ кожного розділу, щоб точно розуміти чи дійсно сподобається. що ви думаєте? чому люди так бояться сексу в книжках?* може навпаки сфера раніше недопрацьовувала? і треба робити якісь «паспорти» книжок, щоб читачам було зручніше орієнтуватись? а навіщо тоді будуть потрібні відгуки і чи потрібні взагалі? *тут я не говорю про випадки, коли еротичний роман, в якому вся книжка побудована саме на сексі, потрапляє в руки до читача, який хотів сюжет і був готовий лише до парочки сцен, а не через кожні три сторінки. це окремий випадок