Повідомлення telegram каналу - @beyondreanity

історія від першої особи розповідає про 17тирічного хлопця Чарлі, який живе звичайне підліткове життя з овдовілим татом десь в Америці. недалеко від його будинку знаходиться старезний маєток, про який ходить багато чуток, здебільшого через похмурого власника містера Боудіча.
одного разу Чарлі проїжджає повз той будинок на велосипеді і помічає, що містер Боудіч впав з драбини та зламав ногу. хлопець викликає швидку та починає доглядати спочатку його стару собаку, а потім і самого Боудіча.
через деякий час містер Боудіч помирає, а Чарлі знаходить під ліжком касетний запис, на якому…
а потім він іде у сарай, де…
а потім він потрапляє у колодязь, який…
і там він бачить…
ну ви зрозуміли, що спойлерів не буде)) але я все ж таки спробую лаконічно передати свої враження)
📗 плюси:
- стиль та форма
думаю, ви читали фентезі, в яких вам щось розжовували, щоб як дитині пояснити ЛОР, або просто не закривали пробіли у сюжеті. тут такого зовсім не було, бо всі питання, що поставали перед вами, в той же момент виникали і у Чарлі. вся інформація зʼявлялася органічно в потрібну мить, і через те, що головний герой постійно озвучував свої сумніви, страхи та переживання, складалося враження, що ви on the same page нерозуміння того, що відбувається.
- гумор та лексика
роман сучасний (2022) і дуже смачний на влучні цензурні і нецензурні вирази. приблизно так само ви б офігівали чи матюкалися, якби опинилися на місці Чарлі 🙂
- імплементація вже знайомих сюжетів
автор вустами головного героя відкрито підмічає паттерни зі світового фольклору, на яких, власне, і побудована вся драматургія. прискіпливі сноби могли б придратися до цього як до нестачі уяви, але в кінці книги навіть є прекрасна фраза, яка все пояснює:

“Я впевнений, що існують інші світи, можливо, їх стільки ж, скільки зірок на небі. Ми їх відчуваємо. Вони прориваються до нас із усіх старих казок”.
власне, прорвалися)
- цілісність
ця історія написана “під ключ" - вона має цікавий початок і логічний фінал без затравки на продовження, всі арки персонажів закриті, всі крапки розставлені над і, а сама книга залишає післясмак теплого чаю та домашнього варення. уявіть, що ви сидите при свічках загорнені в теплу ковдру, на вулиці сніжно, вдома затишно, десь біля каміну сонно сопить ваш домашній улюбленець, а завтра зранку нікуди не треба бігти. кайф? кайф)
📕 отак завуальовано я перейшла до мінусів)) але він буде лише один:
вперше в житті я сміймала себе на думці, що “кожній книзі - свій час” може стосуватися не тільки віку читача, а ще й коли саме ти читаєш.
я прочитала цю книгу в липні, коли на вулиці +30 і, як ви вже здогадалися, замість свічок-варення-плєдіка в мене були вода з холодильника, кондиціонер і найкоротша піжама, щоб не померти від спеки, а з домашніх улюбленців лише комарі (здебільшого розмазані по стінам, бо я дуже влучний тапкокіллер)) та чайки, які о 6тій ранку починають хор Верьовки, і я прокидаюся, навіть коли нікуди не треба бігти.
через це я читала книгу 17 днів, що приблизно дорівнює вічності для людини, яка читає кожного дня. я відволікалася, працювала, байдикувала, вбивала комарів - все що завгодно окрім того, щоб продовжувати мандрівку. і при цьому я щиро кажу - історія дуже захоплююча і я залишилася в захваті, але взимку, думаю, я була б в захваті х10))
тому ставлю “Казці” 9 з 10, і цей мінус бал провина не книги, а моя) але що поробиш - не будьте мною і не читайте Кінга влітку 🙃
тепер буду чекати на зиму, щоб поринути у 11/22/63 - занадто багато людей сказали мені, що це найкращий його роман, треба перевірити)
ps поки писала відгук, натрапила на пісню, яка могла б бути саундтреком до цієї книги - треба буде написати Спілбергу, коли він збереться екранізувати))
https://open.spotify.com/track/7qF0FfuzBFwMe1lNHkEDxW?si=IYnvgflPTm-icfJtApJtsQ