господи, я так довго мучила цю книгу, що останні 100 сторінок добила сьогодні чисто на характері, щоб не нести тягар в лютий 🫠і тепер з чистою совістю пишу відгук і сідаю за "Врозтіч", яка вчора приїхала доставкою з України (разом з патчами під очі, баночками з мейкапу та червоною ікрою, яку обожнюю майже так само, як і серфінг))отже, що в нас дано:в центрі всіх подій дарк-романс серії "Диявольська ніч" чотири хлопці - Майкл, Кай, Уілл та Деймон, нащадки дуже заможних родин, які розважаються тим, що роблять всяку хуйнювони гарні, багаті, владні, жорстокі, зверхні, плювати хотіли на всі межі та обмеження і раз на рік обʼєднуються, щоб влаштувати в місті диявольску ніч - будь-який руйнівний безлад, аби поставити всіх на вухаперша книга цієї серії "Зіпсований" розповідає про Майкла, друга "Схованка" - про Кая, і наступні про Деймона та Уілла (але всього чомусь в серії 5 книг))____________першої історією Пенелови Дуглас, яку я прочитала, був "Панк 57", і через те, що я була в дикому захваті, авторка отримала величезний кредит довіри, бо інакше я не можу пояснити нашо читала Схованку після Зіпсованого, який мені не вау зайшов))але здається справа в тому, що прийшов час визнати - все ж таки я не велика фанатка цього жанру 🥹 для мене читання виконує емоційну функцію, я дуже люблю уявляти в голові все що відбувається на сторінках, бути на місці персонажів, проживати їхні життя та пригоди і абсолютно реально наповнюватися емоційно, отримуючи таким чином якісний дофамінале герої дарк романів мене скоріше відштовхують - я не хочу ні бути ними, ні бути з ними. я ненавиджу відчуття страху, переслідування, небезпеки, я не люблю грубу чоловічу силу, не люблю відвертий прояв чоловічої влади - нічого з цього мене не збуджуєі якщо в дуже дорослій і майстерно написаній "Аделіні" персонажі йобнуті, але там весь світ такий, і друга книга взагалі це горрор якийсь на рівні "піли", що я читала з очима на викаті від шокуючої жорстокості, то у Дуглас це янг адалт з напівпідлітками, яким нудно, і проблеми які вони самі собі створюють, зʼявляються саме від нічого робитикороче, привселюдно визнаю, що сумую за своїми книжковими крашами Драко (господи дай мені сил прочитати цеглину Alchemised англійською!!!), Ксейденом та Різандом і мрію знайти нову серію, від якої неможливо буде відірватися, бо впихувати в себе те що не драйвить це блін якийсь мазохізм ☹️ я вже забула, що таке читати взахльоб!Схованка - 6/10 сорі, Деймоне та Уілле, до ваших дитячих травм я навряд чи доберуся, хоча кажуть там далі краще, але я не хочу ще півроку перевіряти 🫠