гортала нетфлікс і вирішила передивитися цей фільм вдруге. яка ж це неймовірно потужна режисерська та акторська робота, слів немаотже, що в нас дано:Чарлі (Адам Драйвер) - успішний нью-йоркський театральний режисер. він готує чергову шедевральну виставу, в якій головну роль має зіграти його дружина Ніколь (Скарлет Йоханссон) - в минулому акторка підліткових серіалівпара переживає сімейну кризу, і коли Ніколь пропонують роль у Лос-Анжелісі, вона погоджується, бо втомилася бути в тіні его свого чоловікаНіколь з сином їде у тимчасове відрядження на знімальний період, але раптом вирішує залишитися. і розлучитися________буду відвертою - цей корявенький опис сюжету і на 30% не передає глибини історіїтреба бути дуже сильним режисером, щоб по-перше у ігровому кіно створити ефект присутності без зламу четвертої стіни, а по-друге - так розкрити персонажів, що ти любиш і ненавидиш обох. бо вони прекрасні. бо вони слабкі. ображені, егоїстичні, втомлені, люблячі, щирі, лицемірні, поламані, талановиті, праві та неправі одночасноце історія про розлучення двох людей, які дуже сильно кохали (кохають?) одне одного, але більше не можуть бути разом через конфлікт особистостей. довгі плани та акторська гра Драйвера та Йоханссон це просто якийсь космос, якщо хтось дивився і памʼятає сцену сварки в домі - мені здається, сюди вкладено весь можливий біль та відчай стосунків в принципі. я плакала разом з героями, бо, здається, гірше бути просто не можеале може - коли на кону маленька дитина і треба вирішувати питання опікиподивіться обовʼязково, це прям класна історія і дуже пронизливий та емпатичний погляд в саму сутність поняття шлюб. і наскільки це складніше за звичайні відносини