Статистика telegram channel - @bewareofthemonkies

Привіт! Захотілося написати сюди, що у нас нового:🥃 Podil East India Company закрився, а бажання щось робити не пройшло. Тому ми зараз проводимо поп-апи - на один день (було й два) заходимо на кухню чи за бар дружніх нам закладів і готуємо хіти страв та коктейлів Осту, а також новинки. Наступна подія відбудеться 23.07 в Squat17b (Терещенківська, 17Б), будуть коктейлі.🛺 Ще цікавинка. Ми (я і Адам) долучилися до організації групової поїздки в Індію. Це буде йога тур, але без фанатизму - езотерики, медитацій тощо. Зранку йога від @richardstarrkie, потім пляж, екскурсії, індійська їжа. Увечері по можливості теж йога, залежитиме від вечірньої програми, бо там можуть бути коктейлі. Маршрут для новачків з підняттям ставок: спочатку чілові 8 днів у Гоа в португальській віллі (на хвилиночку 💅🏻), а потім 2 ночі в Мумбай із обходом основних визначних місць.Оскільки наша з Адамом відповідальність, щоб усі були наїжені і культурно-історично наповнені, то буде багато індійської їжі, обійдемо по максимуму наші улюблені місця. Буде навіть ресторан, який входить в топ-100 світу та топ-50 Індії. Коли:виїзд із Києва - 16 вересняприїзд до Києва - 1 жовтняВ Індії - 19-29 веерсня.Маршрут: Гоа - МумбайГрупа - до 8 людейЦіна - 1800 доларів У вартість не входять авіаквитки, віза, харчування та розваги. Раптом вам цікаво, то ще є кілька місць. Ну і більш детально поспілкуємося в особистих.А поки що, до зустрічі у Сквоті!👋

У наших подорожах ми завжди співставляємо те, що знали про країну до поїздки і те, як насправді. Часто ці дві речі не сходяться. Перше, що не зійшлося в Мексиці - мічелада. Але вона ж дала відповідь на кілька супутніх питань. Отже, що таке мічелада по-мексиканськи?Це пиво (на ваш смак), лаймовий сік і сіль. Сік - всередину пива, сіль - по обідку склянки. Ніяких тобі танців з бубном і томатних соків. Але це не все. На оцю базову мічеладу можна нанизувати ще смаки:🍺 кубана - з вустерширським соусом, табаско, чилі🍺 чамой - така паста-соус із ферментованих фруктів (абрикос, персик, кавун тощо), чилі, солі, цукру та води. У промисловому чамої дуже важко визначити, з якого саме фрукту він. На деяких етикетках взагалі фрукту нема)) Але точно і солодке, і солоне, і кисле, і гостре.🍺 кламато - із додаванням промислового напою з концентрату томатного соку, цукру і сухого бульйону з молюсків. Оцей варіант найбільш наближений до того, що ми собі уявляємо, але насправді все одно має інший смак.Власне, це 4 найпоширеніші варіанти мічелади, які ми пили в Мехіко, однак, попереду у нас штат Охака, побачимо, які там регіональні відмінності. Базовий варіант мічелади - із сіллю та лаймовим соком, а також вибір снеків в магазині - відкрив нам очі на одну штуку: пити текілу із сіллю та лаймом - це не “текільний” ексклюзив, тут так пʼють та їдять багато чого. Просто до нас дійшла тільки текіла🤷‍♀️

На попередньому фото на кактусі сушилися комахи Dactylopius coccus, українською їх називають червець, хоча мені подобається «світова» назва кочініль. З них добувають червоний барвник кармін, який використовують у фарбах, виробництві харчових продуктів (Е120), косметики (губні помади). Більш, ніж 300 років, з моменту завоювання Мексики іспанцями, останні тримали монополію на торгівлю карміном. Були численні спроби вкрасти «рецепт», шпіони, пірати, рейдери. Кармін був на другому місці за коштовністю після срібла, що вивозилося з Центральної Америки. Частину вартості цього натурального барвника складала ручна праця, адже жучків змітають з кактусів вручну. Так тривало до винайдення хімічних барвників, знааачно дешевших, тоді виробництво карміну пішло на спад. Зараз попит знову почав рости, адже багато людей надають перевагу натуральним продуктам, органічним. Кармін сюди гарно вписується. Фан фект: італійський гіркий лікер Кампарі отримав свій красивий насичений колір саме завдяки карміну. Щоправда, бренд відмовився від використання цього барвника у 2006 році, надавши перевагу штучному. Це пояснюється і вартістю карміну, і тогочасним запитом від частини споживачів Кампарі, які були вегетаріанцями, веганами або ж мали алергію на кармін. Фан фект №2: усі фрески на будівлях давніх народів Мексики малювалися саме карміном.Фан фект №3: 85% світового постачання карміну забезпечує Перу, на другому місці - Мексика.

Оскільки ми вже почали про орчату, то варто розповісти і про агвас фрескас (буквально “свіжі води”) - дуже мексиканське явище на кожному базарі, просто на вулиці під навісом, в ресторанах, до обіду і вечері в оселях. Це вид прохолоджуючих напоїв на основі води, фруктів-ягід, зерна-насіння, квітів та цукру. Ну, і лід, звісно.Звичайна картина на меркадо (базарі) - це близько десятка баняків з кольоровими водами. Люди є завжди. Можна купити або середнього розміру стакан (0.5 л) за 15 песо (30 грн) або вже великий (1 л). Із маленькими стаканчиками тут не граються. Ну і ще цікавинка: на меркадо такерії з такос та інші кафешки продають тільки промислові напої в пляшках типу кока-коли і місцевих брендів, але ти сміливо можеш купити агву фреску в “агвафресочній” і прийти з нею обідати.Найбільш популярні агви фрески:- агва з Хамайки (agua de Jamaica);- з лайму (часто з насінням чіа);- з апельсину;- з тамаринду;- рисова орчата.Хамайська агва інтригує, в голові малюється якась екзотична ягода з Ямайки, а насправді тут так називається каркаде, яке прийшло з Африки спочатку на Кариби (у тому числі Ямайку), із Карибів - у Центральну Америку (Мексику зокрема). Але назву суданська троянда отримала все ж з останнього пункту відправлення своєї “подорожі” 🧐🤓І якщо орчата зʼявилася разом з іспанцями, то решта “вод” були ще за часів ацтеків, які, щоб підсмачити воду для пиття, дрібнили фрукти та перемелювали квіти. Також вже після іспанців почали додавати молоко, а вже геть пізніше і згущене молоко - агвас фрескас вийшли на новий рівень 🚀І наостанок, в закладах сильно попрощє агву фреску готують з пакетика типу Юпі. Але нічого, головне, щоб була! 🤌

Очевидно, але варто повторити: історія Мексики має один великий рубіж - до завоювання іспанцями і після. Саме з тих доіспанських часів дійшов до сьогодення “Танець воладорів” (“тих, що літають”). Коли виник ритуал достеменно невідомо, хоча деякі вчені називають 1300 р. до н. е. Але відоме місце та причина його виникнення: землі сучасних штатів Веракрус та Пуебли, де мешкав народ тотонаків. Цей народ, хоч і був підкорений ацтеками, все ж “дотягнув” до перших іспанців, які його описали. Оскільки тотонаки були землеробами, то головним богом для них був бог дощу. Легенда гласить, що якось сталась велика засуха, а з нею і голод, який забрав багато життів. Тоді один старий мудрець наказав цнотливим хлопцям знайти в лісі найвище дерево, зачистити гілки, щоб залишився тільки стовбур. Саме на верхівці стовбура, поближче до богів, мудрець запланував провести ритуал із танцями і музикою. До речі, це спрацювало і церемонію почали проводити щорічно як подяку.На обтесаний стовбур кріпилася мотузкова драбина, щоб допомогти танцюристам піднятися, на верхівці облаштовувалося місце для підношення та воладора-музИки, який, бʼючи в барабан чи граючи на флейті, віддавав шану сонцю і привертав увагу дощового бога. Чотири танцюриста, яких ще називали птахами землі, одягнені у яскраві костюми та спеціальні шапочки, що нагадували чубату голову пташки, обмотавшись мотузками, падали головою вниз, повільно спускаючись навколо стовбура. Це падіння символізувало самий дощ.У цьому ритуалі багато символів: чотири пташки як сторони світу, пʼята - центр землі; кожен воладор робить 13 обертів навколо стовбура, а їх четверо, то всього 52 оберта, що є кількістю тижнів у тотонакському календарі. Сьогодні ця церемонія є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО, а отже її збереження і розвиток підтримуються, створені спеціальні школи для “пташок”. Важливо, що воладорами можуть бути тільки чоловіки. Були спроби тренувати жінок, однак, кілька нещасних випадків при спуску розцінили як погану вдачу і на жінок було накладено табу.