Триста років історії, пережиті війни, імперії та окупації - і одна пожежа, яка забрала унікальну пам’ятку українського козацького минулого. Козацька дерев’яна церква Воскресіння Господнього, згодом відома як Введенський храм у Бериславі, була не просто культовою спорудою. Це був живий свідок української історії - храм, збудований у XVIII столітті козаками на Полтавщині, перевезений Дніпром до Херсонщини та збережений як символ нерозривного зв’язку українських земель. Протягом трьох століть святиня пережила знищення козацьких фортець, зміну імперій, радянське переслідування церкви, занепад і навіть пожежу після удару блискавки. Кожного разу вона поверталася до життя завдяки людям, які розуміли її справжню цінність. У її дерев’яних стінах зберігалася пам’ять про покоління українців, про козацьку добу та історію Причорномор’я. Та у ХХІ столітті ця боротьба за збереження завершилася трагедією. Під час російських обстрілів Берислава окупанти спалили унікальний козацький храм - одну з найстаріших дерев’яних церков України. Вогонь знищив не лише старовинні дубові зруби та барокові форми святині. Від храму залишився лише попіл, який застиг у формі хреста - мов останній знак присутності святині, що навіть після знищення продовжує свідчити про свою історію. Це стало ударом не лише по матеріальній пам’ятці української культури, а й по пам’яті про козацьке минуле та багатовікову присутність України на півдні. Ворог намагався знищити не просто будівлю - він намагався знищити символ. Але історію цієї церкви вже не спалити. Вона залишилася у документах, світлинах, спогадах людей і в пам’яті України як свідчення незламності нашої культури та черговий доказ варварства російської агресії.