Податок на нову думку: одна з найменш очевидних речей у комунікаціях

Найдорожчий продукт у комунікаціях геть не інформація. І навіть не емоція. А зміна переконання. І за його «купівлю» аудиторією нам доводиться платити. Я називаю це податком на нову думку. Будь-який меседж має ціну для аудиторії. Ви знаєте яку? І що саме просите віддати?Умовна валюта меседжу: Рівень 1. Увага

«Прочитай це».Рівень 2. Згода

«Це звучить логічно».Рівень 3. Переконання

«Я зміню свою думку».Рівень 4. Ідентичність

«Я перегляну, ким я себе вважаю».Рівень 5. Поведінка

«Я зроблю щось інакше». Більшість комунікаційників оцінюють лише силу меседжу. Я ж раджу (і роблю це сама) зважати і на його ціну. Бо сказати людині: «прочитай» = це одне завдання. І інструменти одні. А сказати: «перестань вірити в те, у що вірила десять років» = геть інша. І тоді провал багатьох комунікаційних кампаній пояснюється дуже просто:Вони просять у людини заплатити на 4–5 рівні, маючи ресурс для впливу лише на 1–2.
Тому коли ваш меседж не приймають, варто запитати не: «Чому вони нас не зрозуміли?», а: «Який податок ми просимо їх заплатити за цю думку?»

Бо ми звикли рахувати вартість кампанії, проте є ще вартість ідеї. Вона вимірюється не гривнями, а кількістю мислення, яке потрібно вкласти, щоб ця ідея стала зрозумілою, прийнятною і дієвою для інших._______________________Тому якщо вам здається, що ваша ідея рухається надто повільно, можливо, ви просто працюєте з дорогою думкою. Такою, яка потребує більше пояснень, більше доказів, більше діалогу і більше часу. І все з вами окей. Не всі зміни вимірюються швидкістю.