Жив собі дід і баба тоїсть Юля і Бродяги. Жили поживали добра наживали. Ну як добра. Просто добрі були. З добром непанятно. І тут Юлі стало грусно. І каже вона до бродяг- а підіть но у підвал, поскребіть по сусєках може я булку яку іспечу. Пішли бродяги бо були дуже слухняні. І шо б матуся не сказала - все так і робили. Нашкребли вони муки. Принесли. Юля почала місити тісто. Аж тут не хватило 2х яїчок. Каже а йдьть до до баті Георгія Іванича одолжіть. Поки вони пішли до мисачки з тістом прийшов Котєрінка і як всігда начав читать свої магічєскі заклінанія на богацтво. Бо в ньом текла королєвска кров. Він хотів бричку з конями і багато сундуків із золатом і драгаценнастямі. Почті як в Міндіча але чуть поменше. Коли бродяги через пару часіків притарабанили яйця чіпси і колу , Юля дарабила тісто і усунула його у піч. Тісто хорошо підходило але було пізно і всі лягли спать. Аж на утро Юля заходе на кухню , глядь а там величезних размєров біла махната булочка лежить і каже - здрастє я ваша тьотя. Тоїсть ваша Бєлка. Так з тєх пор зажили вони вмєстє щасливо. А бєлка є тепер у всіх хто оце все читає.