А я продовжую викладати свої рефлексії щодо того, якщо світ - це симуляція.Симуляція (з того, що я виклалала в рефлексіях вище) — це середовище, де свідомість вчиться розширюватись.І є одна річ яка принципово розширює свідомість — контакт з іншим.Справжній контакт, особисті кордони, які не є злиттям і не є дистанцією. А саме контактом, де я залишаюсь собою і водночас торкаюсь іншого. Але справжній контакт неможливий без довіри.Замкнута свідомість — не росте. Вона вариться у власному соку.Відкрита свідомість — через контакт з іншим пізнає себе з нових сторін. Отримує нові виміри. Розширюється.Довіра — це механізм через який свідомість може торкнутись іншого і через це пізнати більше себе і більше реальності.Тобто довіра є інструментом, за рахунок якого забезпечується еволюція свідомості.Але варто розрізняти два види довіри: наївну і зрілу (пізніше дам визначення окремо)Тобто еволюція свідомості відбувається не тільки через знання, а й через тілесний досвід відкритості й контакту.Кожен раз коли людина обирає зрілу довіру попри страх — її свідомість робить стрибок. Вона стає здатною утримувати більше — більше любові, більше болю, більше складності, більше невизначеності.Симуляція через довіру вирощує свідомість, яка здатна вмістити все більше реальності — не руйнуючись.Раніше я говорила, що реальність розгортається там, де є спостерігач. Коли ти в контакті з тілом - ти і є той спостерігач. Найточніший спостерігач- це усвідомлене тіло. Тобто тіло - це орган пізнання, найточніший, який існує.Кінцева мета — свідомість,яка настільки розширилась через тілесний досвід в тому числі довіри, втрати, любові, відкритості — що може вмістити в собі досвід багатьох і повернути його як мудрість.