Колись мені здавалася, що я обовʼязково повинна бути сильною. Я постійно це чула. Особливо коли життя приносило якісь болючі повороти чи втрати рідних та близьких… І я з усіх сил намагалася бути сильною, бо вірила, що тільки так можна це все пройти та врятувати свій стан, а подекуди і саму себе.Але з часом я зрозуміла, що це ілюзія.Сила більше не рятує. Рятує внутрішня опораКолись сила була моєю перевагою. Вміння зібратись. Пробити стелю, рамки, лоба об вперте бажання рухатися стежками, якими раніше ніхто не ходив і сила моєї жаги жити це життя.⠀Але в якийсь момент я зрозуміла, що сила стала пасткою. А життя на силі волі в нестабільному світі — це самознищення.Якось я задумалася: сильна жінка без внутрішньої опори - яка вона? Вона:— дуже часто напружена;— у неї багато «ще трохи потерплю»;— вона завжди тримає контроль і ніколи не відпочиває по-справжньомуВона може:— заробляти— тягнути бізнес— бути відповідальноюАле вона не витримує масштабу та росту - бо тоді для підсвідомості множитиметься в першу чергу її СТАН. А який стан у сильної жінки?.. Психіці просто важко прийняти навіщо їй ще більше напруги, боротьби із втомою, контролю і ще менше відчуття себе.І тоді я зрозуміла що зміни приходять не через ту силу, про яку я думала раніш. А через наполегливу роботу над внутрішньою опорою.Опора — це не слабкість і не «відпустити все».Опора — це система, яка тримає тебе,коли ти більше не хочеш тримати все сама.Це коли:— рішення приймаються не через надрив;— життя не проживається на тривозі;— гроші не забирають останні сили;— ріст не ламає тебе зсередини.Тема внутрішньої опори заслуговує на окрему серію постів чи окремий підкаст - її не викладеш в одному дописі.Ми сьогодні живемо у реальності,де:— стабільності немає;— майбутнє туманне;— нервова система перевантаженаІ в цій реальності жити без опори — небезпечно для психіки, як мінімум.