Я послухав новий альбом The Cure і в цілому розумію, чого він народжувався так довго. Бо це є не що інше, як пологи у муках. Не знаю, кому крім фанатів гурту, Songs From A Lost World може сподобатися. Да і це не факт. Швидкість тутешньої музики нагадує слиз, що повільно сповзає по стіні. Лише іноді вона має якусь динаміку. А так безкінечні інтро до більшості пісень, максимально абстрактна, інфантильна, беззмістовна лірика, нецікаві мелодії без жодного розвитку. Єдине, що радує: попри вік, голос Роберта Сміта, як на мене, майже не змінився. Але водночас і засмучує, що цим голосом Сміту доводиться співати такі банальності. Да ще й під звучання, яке зазвичай косплеять підлітки у гуртках у межах безкінечних рівайвлів жанру. Невже людина, яка мала безліч різноманітного досвіду і багато чого в житті бачила, не могла написати щось змістовніше і взагалі не слухала іншої музики, і навіть не спробувала надихнутися нею? Всі оці схвальні відгуки, які гуляють мережею, ніби пишуть за сам факт релізу Songs From A Lost World. Вийшли і ще живі? Ну, вже добре, 4 stars out of 5.https://www.youtube.com/watch?v=jBlJSxAtmpE