ЄХБ | Братство

На Херсонщині в Чорнобаївці у церкві «Ісус – хліб життя» є служіння, яке допомагає лагодити будинки, які були пошкоджені внаслідок обстрілівУ червні 2023 року у церкви виникла ідея створити бригади для допомогли людям, які постраждали в результаті війни. «Ми хотіли допомогти безкоштовно відновити їхні будинки, які були пошкоджені артилерійськими снарядами, бомбами чи підтоплені в результаті підриву каховської ГЕС» – ділиться служитель церкви Сергій Дейнекін. 🔹Це служіння спрямоване на тих, хто не має змоги відбудувати своє житло самостійно: людей похилого віку, багатодітні родини, сім’ї військовослужбовців, які нині захищають Україну, а також родини загиблих героїв.🏠 За період активного служіння було 2 бригади із 3-4 волонтерів, які працювали в Чорнобаївці та селі Покровське, яке було повністю зруйноване. До служіння долучилися й партнери церкви, які підтримали придбанням обладнання та в інших потребах.🙏🏻 Загалом церква допомогла відремонтувати будинків та дахів понад 120 мешканцям селищ Покровське, Чорнобаївка і в місті Херсоні. Дехто з людей, кому надали допомогу, навернулися до Бога, приходять до церкви та зростають духовно.Через це служіння та небайдужих братів Бог дарує людям не лише відновлення будинку, а й справжню надію.

Живучи в Україні в умовах війни й тривалої невизначеності, відчувати тривогу — нормально. У реальності, де сирени, вибухи й новини можуть стискати серце, це не духовна поразка і не ознака слабкої віри. Писання визнає реальність страху в ситуаціях загрози, але водночас показує шлях, як тривога не руйнує віру, а очищує й поглиблює її через довіру Христу.Станом на сьогодні життя в Україні включає:🔹постійну невизначеність;🔹загрозу втрати (життя, дому, близьких);🔹тривалий стрес без «безпечного кінця».З погляду біблійної антропології це означає: нервова система працює в режимі пильності, а не спокою. Вимагати від людини «не відчувати тривоги» в такому контексті — не духовність, а заперечення реальності. Водночас Бог не залишає нас і в часи страху та невизначеності. Те, що ми відчуваємо, не є новим у Божій історії. Писання знає досвід тривоги Божих людей і показує практичні кроки, які можуть не знищити, а зміцнити віру.У момент невизначеності й страху ми всі віримо — питання лише в що. Часто наша тривога вже не в самій ситуації, а в нашій інтерпретації обставин і в тому, кому або чому ми приписуємо останнє слово.«Страх перед небезпекою в сто тисяч разів більший за саму небезпеку». Даніель Дефо, «Робінзон Крузо» Тривожна людина теж живе вірою, але вірою в те, що:🔹Бог не зовсім добрий,🔹не зовсім близький,🔹або не зовсім всемогутній.Навіть хвороблива тривожність спирається на віру. Проблема не в її наявності, а в її об’єкті. Нам потрібні не «гарантовані аргументи», а великий Бог, Який вищий за страшну реальність — реальну чи уявну.Занепокоєння тісно пов’язане з нездатністю контролювати світ. Правда в тому, що ми всі на волосину від смерті: не лише ті, хто на сході чи в містах під обстрілом, а й люди в тилу та навіть поза межами України. Звичайна операція, інсульт, ДТП та безліч інших причин постійно нагадують про крихкість життя.Саме тому нам потрібна віра в Того, Хто вищий за ці обставини. Часи кризи можуть не лише лякати, а й могутньо зміцнювати наші стосунки з живим Богом. – пастор Андрій Книжник, душеопікун, проректор з навчальної роботи в ІБС

На Вінниччині, 17 січня, на 75-му році життя відійшов у вічність пастор Піжевський Анатолій МихайловичВисловлюємо щирі співчуття рідним, церкві, друзям пастора, служителям області. Анатолій Михайлович із дружиною Лідією Каленівною прожили у шлюбі понад 50 років. Разом виховали чотирьох дітей, мають внуків і правнуків.Своє служіння Анатолій Михайлович розпочав дияконом у церкві «Дім Євангелія» м. Вінниця.З 1991 по 2000 рік він звершував пасторське служіння в селі Борівка.Потім упродовж семи років звершував служіння старшого пресвітера по Тернопільській області.У подальші роки служив регіональним відповідальним Вінницького обласного об’єднання церков ЄХБ, а в останні роки життя звершував пасторське служіння в селах Антонівка та Рожнятівка, регулярно відвідуючи громади та служачи людям.Анатолій Піжевський був керівником євангелізаційної співочої групи «Згода», яка протягом багатьох років благовістила співом і проповіддю тисячам людей в Україні та в багатьох інших країнах. Бог щедро наділив його яскравим даром благовісника. Він брав участь у заснуванні церков у десяти населених пунктах. Він провів значну кількість євангелізаційних зібрань. Через його проповіді багато людей навернулися до віри в живого Бога. Він також виховав багатьох учнів, які сьогодні звершують пасторське служіння в різних церквах.Його життя стало прикладом вірності Богові, жертовної праці та щирої любові до людей і Церкви Христової.

Напередодні Різдва Христового служба військового капеланства Командування Сухопутних військ ЗСУ проводила духовну місію серед захисників, поєднуючи душпастирську опіку, релігійно-просвітницьку роботу та надання практичної допомоги.Спільно із міжконфесійною групою капеланів до воїнів привезли різдвяні подарунки.Разом з багатьма релігійними громадами капелани зібрали гуманітарну допомогу на суму понад мільйон гривень.Учасниками від Союзу церков ЄХБ стали пастор-капелан Анатолій Кушнірчук з Ірпінської біблійної церкви та капелан Євген Жежера з київської церкви «Храму миру».До військових частин доставили Біблії та молитовники, сухі пайки, турнікети, павербанки, портативні зарядні станції, генератори, ліхтарики, антидронові та маскувальні сітки, грілки, окопні свічки, газові пальники, засоби гігієни, продукти харчування та теплі речі. Пересопницьке Євангеліє уже вдруге побувало на фронті – цього разу на Покровському напрямку.Духовна сила, єдність і турбота про воїнів – це ще одна зброя на шляху до нашої перемоги.

✨У Києві, в церкві «Дім Євангелія», 6 грудня відбувся вечір музики «Пісня надії», організований музично-творчим та капеланським комітетами ОЦ ЄХБ м. Києва та Київської області. Подія – присвячена вдячності та повазі до тих, хто віддав своє здоров’я і життя за незалежність України, а також до всіх, хто продовжує її захищати сьогодні.✨Вечір став поєднанням натхненної музики, щирої молитви та біблійного підбадьорення. Пастор-капелан Василь Хіміч, відповідальний за капеланське служіння ОЦ ЄХБ м. Києва та обл., звернувся до присутніх із текстами з Псалма 22, наголошуючи, що Бог кличе до сміливості й відваги, а поруч із цим дає обітницю бути з нами в кожній долині.✨Твори цього вечора були виконані хором КОМХ (Київський обʼєднаний молодіжних хор) у супроводі народного оркестру під керівництвом Лариси Денисюк, що надало події особливої святковості й емоційної сили.✨Як зазначив Віталій Болгар, відповідальний за музично-творче служіння ОЦ ЄХБ м. Києва та обл., цей концерт став простором світла й підтримки для родин військових. Особливо зворушливим моментом було вручення різдвяних подарунків дітям – їхні щирі посмішки стали нагадуванням, заради кого триває боротьба.Щиро дякуємо всім служителям, партнерам, волонтерам і церквам, які доклали зусиль до організації цього вечора. Дякуємо кожному, хто молиться, підтримує та відкриває своє серце для служіння нашим захисникам і їхнім родинам. Ваш труд – благословення для багатьох.#подіїзустрічі

5–6 грудня відбувся ретрит служителів Волинського обласного об’єднання церков ЄХБ, у якому взяли участь 110 учасників.Протягом двох днів служителі провели час у братерській спільності, щирій молитві та зосереджених роздумах над Божим Словом.🔸Ігор Бандура, заступник голови Союзу ЄХБ, поділився темою «Життя на порозі: як жити і служити, коли кінець усього наблизився?», у якій він наголосив:• Є те, що може зробити тільки Бог, тому молитває важливою і незамінною. •Є те, що Бог чекає від нас, тому дієва і практична любовє такою важливою: вона покриває гріхи, відкриває свій дім для інших і виявляє себе в гостинності та служінні. •Життя і служіння у важкі часи не повинно бути похмурим. Прославлення Бога наповнює життя надією, силою і перспективою. 🔸Ярослав Троць, голова Волинського ООЦ ЄХБ, по-особливому говорив до серця служителів на тему «Атмосфера смирення», ключовим біблійним текстом якої є 1 Пет. 5:5-6«Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! Тож покоріться під міцну Божу руку» 🔸Микола Крикота, заступник голови Волинського ООЦ ЄХБ, пресвітер церкви с. Дубечне, ділився особистим свідченням життя та віри, наголошуючи, що теорія має стати практикою.✅ Учасники ретриту розʼїхались по домівках сповненними радості та натхнення жити в освяченні та пробудженні, зберігаючи вірність та відповідальність в покликанні, в служінні та в очікуванні Господа Ісуса Христа.