Зранку телефоную подрузі в Києві на Лівому березі. Вона швидко збирається на роботу, досмажує кабачки на обід, а її кіт пісяє на килимок, вона навіть не кричить на нього, просто каже: "Чудово його розумію, важка ніч була у всіх". Потім: "Все одягнула рукавички, прибираю, вимикайся". Я видихаю. мої всі живі. А потім вона присилає мені цю троянду зі свого саду: "Твоя".Я дивлюсь і думаю, що колись ми всі станемо найкращою країною в світі, де всі захочуть жити і буде стояти черга за видом на проживання. Абсолютна вільна країна, яка не буде ні від кого залежати: ані від газу, ані від ракет ППО, ані від їбанутих сусідів. Ми будемо найкращими.А цю троянду, тошніше - три маленьких кущики - принесла мені Вероніка Дзісь після моєї лекції про Олександра Архипенка. Вероничка займається памяттю і трояндовою спадщиною великого ботаніка Жака-Луї Дессеме, який був першим директором нашого ботанічного саду в Одесі і навіть вивів сорт троянд "Одеса", які переживали наше спекотне літо і морозну зиму. А це Hommage a Barbara - омаж а Барбара, вже інший сорт. Я тоді восени надіслала його в Київ, всі три кущики, і вони зараз квітнуть на Лівому березі. Не дивлячись на обстріли і жахи.Хто пам'ятає в Одесі про Жака-Луї Дессеме, якого в Європі якого вважають першим селекціонером троянд у Франції? - Правильно, ніхто. Тільки Вероника. Але саме з тими, хто пам'ятає, зберігає, виживає і створює прекрасне, ми й побудуємо нашу найкращу в світі, найкрасивішу Україну.Світла пам'ять нашим загиблим.Дякую Збройним Силам України. Дякую вам до неба