От, наприклад, вчора. Занурилась в метро, швиденько прочитала і написала коментар під постом відомого українського письменника і перекладача, opinion leader, бляха, має тримати удар . Випирнула через годин пʼять, думаю: от зараз прочитаю відповідь, бо написала проти, буде цікава дискусія, про мистецтво же. Хер там. Все потерли, пост видалили. Яка дискусія, яке мистецтво, та ну наф. Так й живемо. Київ прекрасний. Пильний. Розбитий. Вітальний. Жовіальний. Трохи молодий. Трохи дорослий. Впертий. Нахабний. Ще раз впертий. Сучасний. Застиглий у своїй бароковості в псевдоконструктивізмі, у радянському минулому і прагненні сучасного. Просто впертий. Люблю безмежно. Одеса ближче й дорожче. Але люблю й дякую саме Києву. Бо найкращий.Життя. Весна. Кожен ранок просто дякую Збройним Силам України. Все інше якось незначне. Найбільше бажання - повернутися в повністю мирний сонний Херсон чи Станицю Луганську. Ще більш найбільше - в український Донецьк і Сімферополь. Все інше - зайве. Мрійте. І здійснюйте свої мрії. Обіймаю.