Соборність України особисто для мене - не пустий звук. Мій тато з Донбасу, з міста, яке окуповане російськими військами з 2014-го. Мама - з Криму, народилася у місті Мала Виска - це майже центр України. Вони зустрілися в Рівному. Тато служив, мама навчалася там і працювала. Одружилися, народилася я. В мої вісім років ми переїхали до Одеси, я «понаехавшая» тут в першому коліні. Місцева бидлота досі мені пише в особистих: «пиздуй в свое Ровно». Ага, зараз, шнурки попрасую.Для мене абсолютно рідні Київ, Маріуполь, весь Крим. Я люблю Херсон, люблю Чернігів, люблю Луганщину - дивовижна земля. Вся Україна - мій рідний дім. Мені боляче її бачити пошматованою. Фізично боляче.Соборність для мене не пустий звук. Це про мене - це мене зібрали з різних шматочків та зробили такою. Це не про козаків з шаблями чи вояків УНР та інші картинки, які малюють в цей день. Це про наших хлопців та дівчат, які зараз нас вперто захищають, не дивлячись ні на що. В про наших людей на окупованих територіях, які чекають наших захисників. Зі Святом. Хай Україна воззʼєднається та буде щасливою. Обіймаю.